Головна Етимологічний словник української мови. Р - Т

Етимологічний словник української мови. Р - Т

0 / 0
Наскільки Вам сподобалась ця книга?
Яка якість завантаженого файлу?
Скачайте книгу, щоб оцінити її якість
Яка якість скачаних файлів?
Категорії:
Том:
том 5
Рік:
2006
Видавництво:
Наукова думка
Мова:
ukrainian
Сторінки:
704
ISBN 10:
9660001959
Файл:
DJVU, 9,94 MB
Завантажити (djvu, 9,94 MB)

Ключові фрази

 
0 comments
 

To post a review, please sign in or sign up
Ви можете залишити відгук про книгу и поділитись своїм досвідом. Іншим читачам буде цікаво дізнатись вашу думку про прочитані книги. Незалежно чи вам сподобалась книга чи ні, якщо ви відверто і детально розповісте про це, люди зможуть знайти для себя нові книги, які їх зацікавлять.
1

10 мифов Советской страны

Рік:
2006
Мова:
russian
Файл:
DJVU, 3,96 MB
0 / 0
2

Structural models - An Introduction to the teory in direct graphics

Рік:
1966
Мова:
english
Файл:
DJVU, 15,04 MB
0 / 0
ЕТИМОЛОГІЧНИЙ словник УКРАЇНСЬКОЇ мови У семи томах Наукова думка

ЕТИМОЛОГІЧНИЙ словник УКРАЇНСЬКОЇ мови Том п'ятий т Київ 2006

ББК81.2УКР-4 E88 Укладачі P. В. Болдирєв, 1 В. Т. Коломієць\, Т. Б. Лукінова, \0. С. Мельничук\, В. Г. Скляренко, І. А. Сшоянов, А. М. Шамота П'ятий том словника містить слова на літери Р—Т. У ньому подається етимологія і характеризується стан етимологічної розробки всіх зафіксованих у XIX і XX ст. слів української літературної мови та діалектів, за винятком найрегулярніше утворюваних похідних форм, пов'язаних із наведеними в словнику, і застарілих або вузькофахових термінів іншомовного походження. Розглядаються також етноніми і власні імена людей, поширені в Україні. Розрахований на мовознавців, фахівців суміжних галузей науки, викладачів і всіх, хто цікавиться походженням слів. Редакційна колегія 1 О. С. Мельничук] (головний редактор), ІВ. Т. Коломієць], Т. Б. Лукінова, Г. П. Півшорак, В. Г. Скляренко, О. Б. Ткаченко Затверджено до друку вченою радою Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України Видання здійснене в межах проекту «Словники України» відповідно до Указу Президента України від 7 серпня 1999 року № 967 «Про розвиток національної словникової бази» Науково-видавничий відділ філології, художньої літератури та словників Редактори Л. С. Шорубалка, М. А. Щипська ISBN 966-00-0195-9(5) ISBN 966-00-0816-3 © P. В. Болдирєв, | В. Т. Коломієць|, Т. Б. Лукінова, ]0. С. Мельничук], В. Г. Скляренко, І. А. Стоянов, А. М. Шамота, укладання, 2006 © Ідея та назва серії «Словники України» Т. П. Гуменюк, В. А. Широков, 1994, 2006

ВІД РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇ В укладанні 5-го тому Етимологічного словника української мови взяли участь такі автори: І. А. Стоянов (уклав статті раб — Роксана); О. С. Мельничук (рокфор — ропша, а також, у межах частин інших укладачів, рабані, равер, рагеля, радлова- ти, радолка, раму вати, ранда?, рапті, рата?', рахатися, рвант, рева', ревтаня, регеша, регнути, регезуля, регетать, реділь, резгини, ремство, ренклод, репиця, репухатий, рет, рехтельний, решітк; а, рея, рєхий, рзати, рибовій, ригач, ри- гувати, рикати, римашка, римоннє, ринда3, ринський, рипигатися, рипіти, рі- сень, ріятися, розбестити, розвитися, роздівитисі, розиднятися, розкереша, роз- кушкати, розлопанитися, розмацькати, розпістерти, розстріхатися, розтер- гнути, розхвірити, розчин, розшкрилити, росіяни, роскаль, ростохвіст, ротія, руберойд, руга1, рудяк1, рудяк2, рунути, рутенці, рябчик2, ряжанка, рямпати, ряха, сабантуй, савати, Савелій, Саверій, саз, сакомпак, саландар, салол, самба, самбук, самолитий, сандига, сапропель, сапрофіт, сарган, сауна, свака, свинка', свинки, свинюха, свірка', свірон, сегельба, сейка, секретар7, сель, селькупи, се- ник, септет, септима, сердзевий, сереш, серпій3, серпкий, серпоріз1', серсама, си- вак, сивка, силок, симезилина, синія, синкліт, сирова, сиропуст, ситніти, ситя- ви, сі2, сіверяни, сількор, сірачок, сірманя, сіткавниці, Січ, скаврон, скалити, ска- менюшник, скарідь, скарпель, скаут, скес, скивиця, скиджитися — скиксувати, скинія, скипніти, скирняти, скібець, скілька, скіф, скіфи, склеснути, склизити, склітати, склока, склюкати, скнип, скніти, скобель — сковзати(ся), сковуватися, скойка, скокошитися, сколіничитися, сколопендра — сколяничніти, скомирда, скоморох, скомшити — сконозити, скопець — скопювати, скорб, скорбут, ско- рець, скорий, скоришайка, скорняти, скорода2 — скороздрий, скором, скоронний, скорпіон, скорязний, скраклі, скраколь, скрань, скрегулець, скремзать — скрепер, скриглі — скримцювати, скриня', скриня2, скрізь, скромадити, скроня, скрупульозний, скрушки, скубти, скугу, скука, скулити2, скуса, скут2, скути, скуток, скухторить, слажда, слайд, сланик, слемено, слиж2 — слиз2, слід2, слімень, сліпак4, сліпак5, словець, словінь, слонец, слоник, слонька, слочок, слудва, слуква, слушний, слюгота, слюз~, смак — смалець, смальцуга — смаркуля, смерд, смердіти, смертельник — сметана, сметанка2, сметанник, смик', — смикати, смирний, смідь, смілка, сміття, сміть, смовзик, смоква, смолій, смольник, сморкач, смотолока, смочка, смуда, смудитися, смута — снага, спадний, снасть — снепи- рити, сниця — снідок, сніп, сновигати, сноз', снувати, снядіти, соба1 — соба- карня, собачка5, соболь, совгати, совіт, совітина, совманитися, совп, сода, соду- хи, сойка, сокач, сокира, сокирки, сокіл', сокіл3, соколя, сокотати, сокотити, соловей — солома, Соломія, солом янка — солотвина, солтис, соляр, сом' — соматичний, сомець, сон1, сон7, сонечко, сонце — сопка, соплі, сопляк, сорбент — сорокатільник, сорокуля, сос, сосонка, сотуга, соферяти, софіт, софорок, Софрон, сохтач, союзка, сояк, спаз, спанієль, Спартак, спасти, спасувати, спахнути, спевнити, спиндз, співати, співчувати, спікер, спіноза, спіч, сподєчити, сполик, спорудити, споховастий, спошев, спрічатися, спроволока, спрокудити, спрут, спрязьми, спулити, спурт, спуст, сребро, сромота, став', ставрида — стагнація, стамеска, Станіслав, статор, стволя, стельвага, стемпка, стенокардія, степ2, Степан, стермо, стерник, стиль — стина, стипендія, стихар, стільки, стінка', стовбець, Стожари, стоком, стопор, сто- рити', сторч, сторчець, стражіти, стракаш, страмець, странутися, стратег — стратостат, стрежень, стрекоза, стреконіти, стрем'янка, стрептоцид, стрес, Стрибог, стриганец, стрижень2, стриптиз, стрихнін, стрихулець, стричка, 5

Від редакційної колегії стріп2, стрічка, стромити, строка?', стронцій, строп, строполить, строфа — строчити1, струбулька, струбцина, стругилять, струмина, структура, струпехи, струт, стручки, стряча, стубла, стуга'~, студент, стумка', стьомка, стюард, стяг2, суб-, субор, субординація, субстантив — субституція, субчик, сувійка, суворий, суга, суголов', суголо- вашка, суд2, судосити, сука1, сукамина, сукати, сукман, сукристий, сукровиця, сула2, сулити', су лити2, султан2, сум'яття, супер-, супочити, сус2, сустанція, сутон, сутурцу- ватися, суціга, Тадей, такувати, тарабанити, тарайки, тараренька, татайко, тахіновий, тачати ', твердосон, тебе, теменіти, тенетря, тенути, тепиіа, терем2, Терентій, тиверці, тимуш, тим'ян, тирхати, то2, товгай, товкмачити, товт, товтри, токан, то- лоб, толокнянка, топтати, торбук, трай, піраскун, трєбич, тренчик, треста, тримбай, трипутень2, Трифон, тріпалка, тромкач, троні, Трохим, троянда1, тряскати, тряхнути2, тугай, тупс-тупс, турати, тургун, тучу, тушира, тьора, тябрити); Т. Б. Лукіно- ва (роса — ряшка, то1 — трансформація, а також розкобіжкати, розсіл, трусь-цьке); В. Т. Коломієць (са — скульб'яний, а також раваиі, равлин, раз2, райтки, рамат, ранник2, рапа2, рапавка, раса2, ратан1, ратан2, ратиця, рачій — рашка, ребрик, регулювагПи, рек, релі, ремня, репати(ся), репах, реп'ях, ригувати, риза2, риньовка, ринявий, рібати, рібачка, ріма3, рімноракий, різан, різи1, рій2, ріпєк, рісляк, ріЩа, рогаль, Родіон, роєчи, рожальниця, Розалія, розбадзьораний, розбалікатися, розванятися, розверні, розвлечений, розгов'ядний, розгулька, роздіймати — роздоброхотатися, роздродитися, розмертися, роз'ікий — розкамашувати, розклінки, розколіпини, розкомірдзати, розмеменитись, роз- ривник, розряднити, розсадник, розсвянути, розтараґатися, розторосити, розточник, розтрепанство, розтрибуха, розтріпний, розтронцатися, розтяпа, розхавити, розхвія- ти, розчухати, розшарудити, розшулічити, розшушукати, роз'юшитися, роскирдач, соп- кий); Р. В. Болдирєв (скульптор — султанчик з численними пропусками); В. Г. Скляренко (сульнути — тнути, а також стрімголов); А. М. Шамота (трант — тях, а також росто- паш); крім того, О. Б. Ткаченко уклав статті скалубинник, скора, справник. У роботі над поповненням лексичного матеріалу тому брала участь Т. Г. Линник, яка при цьому розробила також статтю сіґнарка. Над технічною підготовкою тому працювали Т. А. Харитонова, Т. Я. Борисова, О. В. Поло- зенко, Т. О. Постовойтенко, Л. М. Корнієнко, М. О. Компанієць. Том рецензували академік РАН | О. М. Трубачов | і академік НАН України В. М. Русанів- ський.

БІБЛІОГРАФІЧНІ СКОРОЧЕННЯ (додаток)1 Абаев ИЗСОЯ IV — Абаев В.И. Историко- зтимологический словарь осетинского язьїка. — Ленинград: Наука, 1989. — Т. 4 (U—Z). — 325 с. Коломієць Розв. лексики — Коломієць В.Т. Розвиток лексики слов'янських мов у післявоєнний період. — К.: Наук, думка, 1973. — 304 с. ОЛА 1984 — Общеславянский лингвистиче- ский атлас. Материалн и исследования. 1984. — М.: Наука, 1988. — 320 с. Пр. XIII діал. н. — Праці XIII республіканської діалектологічної наради. — К.: Наук, думка, 1970. — 353 с. РЯНШ — Русский язьік в национальной шко- ле. — М., 1957—1990. Сл. белар. гаворак — Слоунік беларускіх гаворак пауночна-заходняй Беларусі і яе пагранічча: В 5 т. — Мінск: Навука і тзх- ніка, 1979—1986. — Т. 1—5. Сл. и балк. язьжозн. 1983 — Славянское и балканское язьжознание. Проблеми лек- сикологии. — М.: Наука, 1983. — 244 с. Сл. язьїкозн. 1988 — Славянское язьжознание: X Междунар. сьезд славистов. Со- фия, сентяб^ь 1988. Докл. сов. делега- ции. — М.: Наука, 1988. — 391 с. Тат — Татарко К. Риби. — Круглороті. — Безчерепні. — Покривники. — Кишко- зябрі // Словник зоологічної номенклатури. — К.: Держ. вид-во України, 1927. — Ч. 2. — С. 69—124. Тимч. Матеріали — Тимченко Є. Матеріали до слорника писемної та книжної української мови XV—XVIII ст. — К.; Нью- Йорк, 2002—2003. Харитонова — Харитонова ТА. Джерела філософської термінології. — К.: Наук, думка, 1992. — 111 с. JIRSpr. — Jahresbericht des Instituts fiir ru- manische Sprache in Leipzig. — 1894— 1921. — B. 1—29. Mel. Vendryes — Melanges linguistiques offerts a M.J. Vendryes. — Paris, 1925. Olesch — див. Oles. Sborni'k FFUK — Sbornik Filozofickej fakulty Univerzity Komenskeho. Philologica. — Bratislava, 1922—1988. — R. 1—36. Schmidt Vok. — Schmidt J. Zur Geschichte des indogermanischen Vokalismus. — Weimar: Hermann Bohlau, 1871 — 1875. — B. 1—2. Toivonen Comment. — Commentationes Fen- по-Ugricae in honorem I.H. Toivonen. — Helsinki, 1950 (=MSFOugr. 98). 'Див. т. 1, c. 14—35; т. З, c. 7—8; т. 4, c. 7—8. 7

p раб, раба, рабиня, рабство, раб- ствувати (заст.) «перебувати в рабстві»; — р. бр. болг. м. раб, др. рабь, п. ч. слц. rab, схв. заст. раб, раб; — запозичення з церковнослов'янської мови; цсл. стел. рАкт* походить від псл. *огЬь «раб; сирота, дитина» (первісно «сирота або чужа дитина, яка виконує найбільш трудомістку домашню роботу»). — Фасмер III 427; Черннх II 91; КЗСРЯ 376; Цьіганенко 387; Потебня К ист. зв. 128—129; Bruckner 450; Ма- chek ESJC 514; Holub—Kop. 312; Но- lub—Lyer 407, 421; Младенов 541; Мо- szynski PZJP 243, 251; Гамкрелидзе— Иванов 479. — Див. ще ребеня, робити. — Пор. парубок. [рабані] «кіл з частково обрізаними гілками, на якому сушать сіно» О; — результат видозміни форми [лабаня] «тс.» (див.). рабарбар (бот.) «ревінь, Rheum L.», [рабарбер] «тс.» Куз; — п. rabarbar, ч. [rebarbor(a)], слц. rebarbora, схв. рабарбар, рабарбара; — запозичено через польське посередництво з німецької мови; н. Rhabarber походить від іт. rabarbaro; слат. rheubarbarum, rha- barbarum, що зводяться до гр. ра Рар- Papov, букв, «варварський (чужоземний) ревінь», у якому компонент pa є результатом зближення давнішого pfjov «ревінь», що походить в|д перс, ravend «тс», з назвою Волги 'Ра. — SI. wyr. obcych 620; Machek Jm. rostl. 86; K!u- ge—Mitzka 598; Klein 1345. — Див. ще варвар, ревінь. [рабат] «скидка, знижка»; — р. болг. рабат, п. ч. слц. вл. rabat, м. рабат, схв. рабат, слн. rabat; — запозичення з німецької мови; н. Rabatt походить від іт. rabbatto «тс», пов'язаного з дієсловом rabbattere «знову звалювати», яке зводиться до лат. reabbatuo «знову відсікаю, відраховую», утвореного з префіксів re-, ab- і дієслова bat- tuo «б'ю, ударяю». — СІС2 698; Кора- liriski 813; Machek ESJC 503; Holub— Lyer 407; Kluge—Mitzka 576. — Див. ще абажур, батарея, ре-. [рабата] «висяча петля на грудях верхнього чоловічого одягу (чамари) Г; мотузка, бечівка, бант, стрічка Нед»; — запозичення з польської мови; п. га- baty «закоти, одвороти, вилоги» походить від н. Rabatte «квіткова грядка; обшлаг, вилога, лацкан» або фр. rabat «брижі (у духовних осіб)». — Кораіігі- ski 813; Gr. Fwb. 636. — Див. ще рабатка. рабатка; — р. бр. рабатка, п. га- bata, ч. rabato, rabatko; — запозичення з німецької мови; н. Rabatte «квіткова грядка; обшлаг, вилога, лацкан» походить від гол. rabat «тс», яке зводиться до фр. rabat «розрівняна граблями земля», пов'язаного з дієсловом rabattre «приплюснути, придавити, розгладити», утвореним з префікса ге- і дієслова abattre «валити, ламати». — СІС2 698; ССРЛЯ 12, 7; Фасмер III 427; Ко- palihski 813; Machek ESJC 503; Holub—Lyer 407; Kluge—Mitzka 576; Vries NEW 557; Dauzat 605. — Див. ще абажур, ре-. рабин «з іудейській релігії служитель культу, керівник релігійної громади», раввін «тс», [рабін Нед, раввин Нед] «тс»; — р. раввин, бр. рабін, її. rabin, ч. слц. слн. rabi'n, болг. равйн, м. рабин, схв. рабйн, стел, рдкки; — запозичено через церковнослов'янську 9

рабувати рагеля мову з грецької і через польську з середньолатинської; слат. rabbinus (лат. rabbi) походить від гр. £а|3|3і, що зводиться до гебр. rabbi «учителю мій», утвореного від rabh «голова, господар, великий». — СІС2 698; ССРЛЯ 12, 32; Фасмер III 428; Преобр. II 171; Кора- liriski 813; Bruckner 451; Machek ESJC 503; Holub—Kop. 308; Holub—Lyer 408; Младенов 541; Kluge—Mitzka 576; Klein 1293. [рабувати] «грабувати», [рабівнцк] «грабіжник», [рабівнйцтво] «грабіж», [раббвець] «грабіжник» Нед, [рабу- нок] «грабунок», ст. рабуючи (XVII— XVIII ст.); — р. [рабовать], бр. ра- баваць «грабувати»; — запозичення з польської мови; п. rabowac, як і ч. га- bovati, слц. rabovat', походить від двн. roub «грабіж», roubon «грабувати» (нвн. rauben «грабувати, викрадати»), споріднених з дангл. reafian (англ. (Ье)- reave), дісл. reyfa «тс»; на українському ґрунті зблизилося з успадкованим здавна грабити, грабувати. — Шелудько 43; Richhardt 93; Фасмер III 427; Даль IV 5; Bruckner 451; Machek ESJC 503; Holub—Kop. 308; Holub— Lyer 408; Mikl. EW 271; Kluge—Mitzka 585—586; Klein 165, 1308. — Див. ще роба. — Пор. грабати. [рабуха] «доля; знегода» Пі; — неясне. Г»абчун — див. рябий, раваш] «шрам О; бирка, na.rfka для нарізування рахунків; рахунок на бирці», [раґаш] «бирка» Нед, [ре'ваш Г, Нед, роваш Нед] «тс»; — п. rowasz, ч. [rabuse], слц. слн. rovas, болг. рабош, [робуш], м. рабуш, схв. рабош, ра- буш, роваш «тс»; — запозичено з угорської мови, можливо, через румунську (рум. ravas «бирка, зарубка» — Scheludko 141; Vrabie Romanoslavica 14, 169); уг. rovas «зарубка, надріз» пов'язане з дієсловом гбпі «вирізувати», спорідненим з мар. ro-, ru- «різати, рубати»; зіставлення з іє. *rou-/ru- «рити» (Младенов 541) необгрунтоване. — Лизанец 621; Machek ESJC 503—504; Балецкий St. si. 9, 338; MNTESz III 426—427; Barczi 259. Іравельник] (бот.) «люцерна, Medi- cago L.» Куз, [равлйнник] «тс.» Нед; — пов'язане з равлик; назва зумовлена формою плоду, звитого спіраллю подібно до равлика. — Див. ще равлик1. [равер] «велика жаба, яка живе у криниці»; — неясне; можливо, пов'язане з [райкати] «квакати» (nop.). равлик* (зоол.) «слимак, Helix та ін.», [равл, равль Нед, раврик, лав- рик] «тс»; — очевидно, подібно до павлик, другий римований компонент складеної назви равлик-павлик «слимак», пов'язаний з особовим чоловічим ім'ям Лавро у зменшувальних формах Лаврик, [Раврик]; мотивація застосування цих особових назв до слимака неясна; зіставляється також (Shevelov 358) з [рагляк] «олень». — Див. ще Лавро. — Пор. равлйн. [равлик2] «вид шкіряних постолів»; — очевидно, пов'язане з равлик} «слимак»; назва могла бути зумовлена деякою зовнішньою подібністю таких постолів до раковини равлика; nop. [павлик] «вид взуття із суцільного шматка шкіри», пов'язане з [павлик] «слимак». — Див. ще равлик1. [равлйн] «вид слимака, Helicophan- ta» Нед; — пов'язане з особовим чоловічим ім'ям Лаврін; перенесення цієї назви на слимака є результатом її зближення з ім'ям Лавро, до якого зводяться назви слимака [равл], равлик та ін. — Див. ще Лаврентій. — Пор. равлик'. [рагатка] (ент.) «жук-носоріг, Oryctes L.» Лчерк, [раглик] «рогач звичайний, Lucanus cervus L.», [рбг- лик] «тс.» Нед, [рагляк] «олень»; — назви, пов'язані з ріг, рогатий; фонетичне варіювання назв, очевидно, свідчить про впливи білоруської й польської мов. — Див. ще ріг. [рагеля] «сітка для ловіння раків», [раґеля[ «тс», [раґбля] «сітка для ловіння риби» Си, [регеля, руґеля] «тс.» Ва, [реґа] «різновид снасті» Л, [реде- 10

рагу рада ля] «тс.» Л, [роде'ля] «вид рибальського знаряддя»; — р. [редель] «рідка сітка», [редиль] «тс»; — пов'язане з [крига] «вид рибальської снасті»; зв'язок російських форм з р. редкий «рідкий» (Фасмер III 458) є, очевидно, результатом вторинного зближення. — Див. Ще крига2» рагУ; — р- бр. болг. рагу, п. ragout, ч. слц. слн. ragu, м. рагу, схв. рагу; — запозичення з французької мови; фр. ragout «рагу; гостра приправа» (ст. ragoust) походить від дієслова ragoflter «викликати апетит», утвореного за допомогою префіксів ге- і а- (< лат. ad-) від іменника gout «смак», що зводиться до лат. gustus «проба; закуска; смак». — СІС2 699; Черньїх II 92; Фасмер III 429; Kopaliriski 816; SI. wyr. obcych 624; Holub—Lyer 409; Dauzat 370, 607. — Див. ще авантюра, дегустйція, ре-. [рагаїіі] «дорога, по якій стягуються в купи зрубані дерева», [рокаш] «купа»; — запозичення з угорської мови; уг. rakas «купа» є похідним від гак «класти, складати», спорідненого з фін. rakentaa «будувати», ест. rake «цямрина, зруб». — Лизанец 621; MNTESz III 339; Barczi 252. рад, радий, радісний, \радішний] «радісний» Нед, [радний] «радий», [радніший, радніше], радше, радість, [радіщ] «радість, задоволення» Бі, [ра- достиці] «радість, радіння» Нед, [ра- дощ] «радість», радощі, радіти, радувати, відрйдісний, відрадний, відрада, відрадість, відрадощі, [зрйдищ] «з радощів» Пі, [необрадливий] «безутішний» Ж, [неодрадосен] «тс.» Ж, [нерадостен] «безутішний, безрадісний» Ж, [нерозрадний] «безутішний» Куз, [нерадитися] «бути недбалим, недбайливим, неуважним» Ж, [обрада] «відрада» Ж, [одрадосен] «відрадний, радісний» Ж, [пораднїти] «порадіти» Нед, [порадощіти] «тс.» Нед, [прера- дий] «дуже радий» Нед; — р. бр. болг. м. рад, др. радь, п. вл. нл. rad, ч. слц. rad, слн. rad, стел, раді.; — псл. radb «радий» (raditi : roditi «турбуватися»); — споріднене з дангл. rot «радісний, радий», rStu «радість», дісл. riatask «веселішати», можливо, також лит. rods «радий, охочий»; іє. *r6d- «підбадьорювати; радий»; припускається також (КЗСРЯ 377; Bruckner 452; AfSlPh 40, 12; Младенов 541) зв'язок з псл. *Srd- (пор. гр. 'Арбосуаатос; — ім'я одного з вождів слов'ян, що відповідає пізнішому слов'янському Radogostb, гр. 'Арба- pept — *Radomerb та ін.); у такому разі може бути зіставлене з гр. £paum «кохаю», єрик; «кохання». — Фасмер III 429; Черньїх II 92—93; Преобр. II 173; Machek ESJC 504—505; Schuster- Sewc 1200; Skok III 94—95; Trautmann 235; Torp 347; Uhlenbeck PBrB 22, 536; Holthausen AeWb 263; Boisacq 271; Frisk I 547; Pokorny I 853. — Див. ще рада. — Пор. рачій. рада, [радич] «радник» Нед, радник, [радникбва] «радниця» Нед, [радниця] «міська дума» Нед, [радця] (заст.) «радник», радянець, радянйн, радяні- зація, радний УРС, Нед, радянський, радити, [радувати] «радити» Нед, ра- дянізувати, [безпораддя] «безпорадність, безпомічність» Я, безпорадний, [відрадник] «той, що відраджує» Ж, відрадити, [дорадець] «порадник» Ж, дорадник, дорадчий, дорадянський, [дораджувати] «радити» Ж, [дорадити] «порадити» Ж, [зарада] «запомога; вжиті заходи; рада» Ж, [зарадний] «який радить, усуває недоліки, запобіжний» Ж, зараджувати, зарадити, нарада, [незарйдний] «безпорадний, безпомічний» Ж, непорадний, [обрада] «рада; обговорення; нарада», [обради- тися], [підрадлйвий] «обманливий», [підрадити[ «спонукати», [підража- ти] «спонукати на щось порадами», порада «рада; [порадниця Нед]», [пб- радець] «порадник» Нед, [порадиця] «порадниця» Нед, порадник «радник; підручник, посібник; [поручитель, відповідальна особа Нед]», [порадник] «порадник, поручитель, відповідальна особа» Нед, [порадько] «порадник» Она, 11

Рада ради [порадливий] «який радить», [порад- ний] «що має пораду, допомогу», по- радянському, по-радянськи, [поражати] «радити, допомагати», розрада, розрадник, ст. радити (1322), рада «рада; радник, член ради» (XIV ст.), «підмова» (1433); — р. бр. рада, п. ч. слц. вл. нл. rada; — запозичено через посередництво давньопольської або дав- ньочеської мови із середньоверхньонімецької; свн. rat «рада» (нвн. Rat «рада, вказівка, порада») споріднене з дангл. raed «порада, допомога, вигода, користь», raedan «радити», дісл. гад «рада, міркування; засіб», гада «радити, домагатися», гол. raad «рада, радник, план», гот. garedan «заздалегідь потурбуватися», urredan «вигадувати», ірл. imm-ra- dim «обдумую», стел, радити «турбуватися», нїрддити, ав. габаШ «лагодить», rada- «опікун, попечитель», дінд. га- dhyati, radhnoti «налагоджує, удається, справляється», radhyate «удається», rad- hayati «робить», можливо, також осет. rad «порядок, ряд», псл. rad-ь, укр. ра- д(ий), лит. rddyti «показувати». — Гу- мецкая Исслед. п. яз. 223; Шелудько 43; Richhardt 93; Фасмер III 429—430; Леков БЕ 1952/3—4, 164; Witkowski SOr 19/2, 209; Miiller ZfSl 12/5, 652; Bruckner 452; Machek ESJC 505; Holub—Kop. 308; Holub—Lyer 408; Schuster-Sewc 1201, 1202; Kluge—Mitz- ka 584; Klein 1306; Pedersen Kelt. Gr. I 591; Trautmann 235; Fick I 118; Uh- lenbeck 248; KZ 40, 558; Hubschmann Osset. 53. — Див. ще радіти. — Пор. рад. Рада (жіноче ім'я); — р. бр. Рада, болг. Рада (жіноче ім'я), Рад (чоловіче ім'я), п. Rada; — утворене від короткої форми прикметника рад «радий». — Вл. імена 155; Суперанская 89; Петровский 185; Спр. личн. имен 518; Илчев 415. — Див. ще рад. радар; — р. бр. радар, п. ч. слц. вл. radar, болг. м. радар, схв. радар, слн. radar; — запозичення з англійської мови; англ. radar є результатом скорочення виразу radio detecting and ranging «радіовиявлення і визначення віддалі». — СІС2 699; Коваль 194; Черньїх II 93; Kopaliriski 814; Holub—Lyer 408; Klein 1295. радгосп, радгдепівець; — абревіатура, утворена на основі виразу радянське господарство як калька р. совхоз (із советское хозяйство). — Див. ще господь, рада. — Пор. колгосп. раджа «давньоіндійський цар» (у середньовіччі «князь»); — р. бр. болг. раджа, п. radza, ч. radza, слц. radza, схв. ріхца, pdya; — запозичено з мови гінді, очевидно, через посередництво західноєвропейських мов; гінді raja «князь» походить від дінд. rajan- «цар», спорідненого з лат. rex «цар, владика; наставник», пов'язаним з rego «керую, направляю». — СІС2 699; ССРЛЯ 12, 56; Holub—Lyer 408; Klein 1297, 1320; Walde—Hofm. II 432. — Див. ще регалії. — Пор. регент, регулювати. [радзик] «вид мурашок (жовтого кольору), Myrmica flava» ВеНЗн, [рад- зік ВеНЗн, разик, редзик тж, редзік ВеБ] «тс»; — очевидно, пов'язане з разити; назва' могла бути зумовлена тим, що мурашки цього виду мають добре розвинене жало, яким вони дошкульно тнуть (nop. інші назви тієї самої мурашки [пікунець, вопар}). — ВеНЗн 33. — Див. ще раз', разити. ради (прийменник); — р. болг, ради, др. ради, схв. ради, слн. radi, стел. рдди; — псл. radi; — не зовсім ясне; можливо, є давньою формою наказового способу від raditi «турбуватися»; споріднене з дперс. radiy «ради», дінд. radhah «милість, благословення»; останнім часом висловлено думку (Се- мереньи ВЯ 1967/4, 4—8) про походження слов'янського та іранського прийменників з орудного відмінка іменника і-основи, похідного від іє. *wradh- «бути веселим, збудженим», рефлексом якого є також псл. *rad"b (укр. рад); припущення про запозичення псл. radi з іранської мови (Зализняк КСИС 38, 12) недостатньо обгрунтоване. — ІУМ Морфологія 416—417; Фасмер III 12

Радивон радіола 430; Черньїх II 93; Преобр. II 172; Трубачев Зтимология 1965, 22—23; Зализняк ВСЯ 6, 34; Кузнецов Очерки 47; Младенов 542; його ж Don. паї. Schrijnen 417; Durnovo ZfSlPh 5, 21; Rozwadowski RO 1, 102; Мартьшов Язьік 49; ESSJ SI. gr. I 229; Trautmann 235; Bartholomae 1521. — Див. ще радіти. — Пор. заради. Радивон — див. Родіон. радий — див. рад. радикал «прихильник крайніх, рішучих дій, поглядів; член радикальної партії; математичний знак; група атомів»; — р. болг. м. радикал, бр. радикал, п. radykaf (політ., хім.), ч. слц. radikal, вл. radikalist, схв. радикал (політ., хім.), слн. radikalec; — у різні часи запозичено із західноєвропейських мов; н. Radikal (мат., хім.), Radikale (політ.), фр. англ. radical походять від лат. radicalis «корінний», пов'язаного з radix «корінь», спорідненим з кімр. gwridd, дірл. fren, дісл. rot «тс». — СІС2 699; Черньїх II 93—94; Kopaliriski 815; Holub—Lyer 408; Klein 1295; Dau- zat 606. — Пор. редька. радикуліт «запалення корінців^спин- номозкових нервів»; — р. болг. ради- кулйт, бр. радикуліт; — запозичення з новолатинської мови; нлат. radiculitis походить від лат. radicula «корінець», зменш, від radix «корінь». — СІС2 699; Черньїх II 94; РЧДБЕ 605. — Див. ще радикал. Радислав (чоловіче ім'я); — р. болг. Радислав, бр. Радзіслау, п. Radoslawa (жіноче ім'я), вл. Radystaw, слн. Rado- slav; — складне утворення з основ слів радіти і слава. — Суперанская 81; Петровский 186; Спр. личн. имен 448; Илчев 416. — Див. ще рад, слава. радити — див. рада. радіатор; — р. болг. радиатор, бр. радьіятар, п. вл. radiator, ч. слц. слн. radiator, м. padujdmop, схв. ради- jamop; — запозичення з новолатинської мови; нлат. radiator утворене від лат. radiatus «осяйний, променистий», дієприкметника від radiare «випромінювати; блискати; блищати», пов'язаного з radius «промінь». — СІС2 699; ССРЛЯ 12, 58; РЧДБЕ 604; Byjawmja 798; Kopaliriski 814; Klein 1295. — Див. ще радіус. — Пор. радіація, радій, радіо. радіація «випромінювання»; — р. болг. радиация, бр. радьіяцьія, п. га- diacja, ч. radiace, слц. radiacia, м. ра- ди\аии\а, схв. ради]щи\а, слн. radia- cija; — запозичення з латинської мови; лат. radiatio «випромінювання, блиск» утворене від radiare «випромінювати, блискати, блищати», пов'язаного з radius «промінь». — СІС2 699; Черньїх II 93; Kopaliriski 814; РЧДБЕ 604; Ву- ]акли]'а 698; Holub—Lyer 408; Klein 1295. — Див. ще радіус. — Пор. радіатор, радій, радіо. радій «радіоактивний хімічний елемент»; — р. болг. радий, бр. радий, п. rad, ч. radium, radium, слц. radium, м. радиум, схв. ради], радщум, слн. га- dij, radium; — запозичення з новолатинської мови; нлат. radium утворено від лат. radius «промінь»; назву дано П'єром і Марією Кюрі та Бемоном за незвичайну здатність елемента до випромінювання. — СІС2 699; Черньїх II 93; Фасмер III 430; Преобр. II 172; Волков 85; Фигуровский 105—106; Kopaliriski 814; Holub—Lyer 408; Klein 1296. — Див. ще радіус. — Пор. радіатор, радіація, радіо. радіо, радист, радіофікатор, радіофікація, радирувати, радіофікувати; — р. болг. м. радио, бр. радив, п. нл. radio, ч. слц. слн. radio, вл. га- dijo, схв. радио; — результат скорочення складного утворення радіотелеграф (або *радіофон), перша частина якого пов'язана з лат. radius «промінь». — СІС2 699; Черньїх II 94; St. wyr. obcych 621; Holub—Kop. 308; Holub—Lyer 408; Klein 1295. — Див. ще радіус. — Пор. радіатор, радіація, радій. радіола; — бр. радиела, п, radiola, болг. радибла; — запозичення з російської мови; р. радибла утворено на ос- 13

радіолокація раж нові рйдио за зразком форми пианд- ла. — Черньїх II 94; КЗСРЯ 377; Si. wyr. obcych 622. — Див. ще радіо, радіус. радіолокація, радіолокатор; — р. болг. радиолокация, бр. радиелака- цьія, п. radiolokacja, ч. radiolokace, слц. radiolokacia, схв. радио-локацща; — складне утворення зі слів радіо і локація, паралельне до англ. radiolocation. — СІС* 701; Kopaliriski 815; Si. wyr. obcych 622; Holub—Lyer 408; РЧДБЕ 606. — Див. ще локальний, радіо. [радіти] «дбати, піклуватися» Нед, [радітель] «той, що піклується, доглядач» Нед, [радйвий] «сприятливий, доброзичливий» Нед, [радйтельний] «ревний, старанний» Бі; — р. радеть «старатися, дбати, піклуватися», бр. [радзець] «сприяти», др. радити «турбуватися», родити «тс», ч. ст. neroditi «не бажати», вл. rodzec (rodzic) «бажати, благоволити», нл. rozes «бажати, прагнути», болг. радея «турбуюсь, прагну», схв. радити «прагнути, працювати», слн, [roditi] «турбуватися, дотримуватися», стел, радити (нбрддити), родити «турбуватися»; — псл. -fadi- ti/roditi «турбуватися; бажати, намагатися»; — споріднене з лит. rodyti «показувати», лтс. ruodu, radu, rast «бути звиклим до чогось», ірл. imm-radim «обдумувати», гот. rodjan «говорити», garedan «передбачати», двн. ratan «турбуватися», свн. rat «рада», нвн. Rat «тс»; іє. *re-dh-/ro-dh-, похідні від *аг-/(а)ге- «припасовувати». — Фас- мер III 430; Черньїх II 93; Преобр. II 174; КЗСРЯ 377; Machek ESJC 515; Holub—Кор. 242; Schuster-Sewc 1230— 1231; Младенов 542; Skok III 96—97; Kluge—Mitzka 584; Pokorny 55, 59— 60. — Пор. рада. радіус; — p. болг. м. радиус, бр. радиус, ч. слц. radius, вл. radius, схв. padujyc, слн. radij; — очевидно, через посередництво голландської мови (гол. radius) запозичено з латинської; лат. radius (< *radhios) «промінь» споріднене з гр. арЬіс, «наконечник, вістря», лит. afdas «жердина в клуні», afdamas «щогла вітрила», ardyti «колоти, розбивати», вірм. ardn «спис», дісл. ertan «підбурювати, спонукати» < *artjan, дірл. aird «кінцева крапка». — СІС2 703; Черньїх II 94—95; Фасмер III 430; Преобр. II 172; Смирнов 251; Holub— Lyer 408; Walde—Hofm. II 415; Frisk I 134—135; Boisacq 75; Klein 1296. [радловати] «прочищати землю ралом» О, [радлювати] «тс.» О; — запозичення з польської мови; п. [radio- wac] «обробляти ралом» є похідним від radio «рало», що відповідає укр. рало (див.). [радолка] (зоол.) «жаба, Rana L.» Нед; — неясне; можливо, пов'язане з [райкати] «квакати» (nop.). Радомйр (чоловіче ім'я), Радим, ст. Радомирь (1401); — р. Радомйр, бр. Радамїр, ч. слц. Radomir, болг. Радомйр; — складне утворення з основ слів радий, радіти та мир; можливо, результат видозміни давнішого (псл.) *Radomerb з компонентом тегь «великий», як у *Voldimerb «Володимир», — Вл. імена 82; Петровский 126; Спр. личн. имен 448; Илчев 417. — Див. ще мир1,2, рад, радіти. — Пор. Володимир. радон «хімічний елемент, продукт радіоактивного розпаду радію»; — р. бр. болг. радон, п. ч. вл. radon, слц. radon, схв. радон, слн. radon; — запозичення з новолатинської мови; нлат. radonum утворене від нлат, radium «радій»; назва зумовлена рішенням Міжнародної комісії з радіоактивності, за яким усі газоподібні продукти радіоактивного розпаду елементів зберігають назви цих елементів з доданням суфікса -on (-он). — Волков 87—88; Черньїх II 95; Фигуровский 107; Kopaliriski 815; Holub—Lyer 408; Klein 1296. — Див. ще радій. раж' «сильне збудження, несамовитість»; — р. раж; — очевидно, через російське посередництво запозичено з французької мови; фр. rage «сказ, шаленство, лють, несамовита злість, доса- 14

раж разити да» походить від нар.-лат. *rabia, яке зводиться до лат. rabies «сказ, лютість», rabere «казитися, шаленіти», яке зіставляється з дангл. rabbian «шаленіти, бешкетувати», англ. rabid «несамовитий, нестямний; скажений», дінд. rabhah «навальність, нестриманість, сила», rabhasah «дикий, бурхливий, дужий», rabhate «охоплює, міцно тримає», а також дінд. labhate, lamb- hate «охоплює, схоплює, одержує», гр. AauPdvco «схоплюю», A&cpupov «здобич», лит. lobis «багатство, скарб», labas «добрий»; іє. *rabh-, *labh- «брати, захопити». — КЗСРЯ 377; Dauzat 607; Wal- de—Hofm. II 413. [раж2] «дерен, поверхневий шар ґрунту» Л, [ража Л, рєж НикНикБЛ, риж тж] «тс», [ражйна] «дернина» Л, Уражувать] «обкладати дерном» НикНикБЛ; — очевидно, пов'язане з разити, різати (див.). [ражень] «підошовний товар»; — неясне. раз' «один момент повторюваної дії; випадок; (числ.) один; (присл,) одного разу; (ст.) удар, слід від удару», [разіґ- на] «разок», [разівка] «поле, зоране один раз» Нед, разовйк «артист, запрошуваний на разові виступи», разок «(зменш, від раз); низка (намиста); [борозна, слід, риса]», разком «зразу; разом», [разно] «дружно», разом, разовий «одноразовий», разовий (у виразі: разова мука) «просіяний один раз через сито», [разкувати] «їсти один раз на день», [разувати] «тс; молоти на грубе борошно Корз», враз, [враз- ний] «однаковий, рівномірний» Ж, відразу, [дбраз] «зразу, зараз же; досить, доволі» Ж, доразу «зразу», зразу, [за- ра] «тепер, зараз» Л, зараз, зараз, [заразіськи] «зараз же, негайно» Ж, [заразічки] «зараз», заразом СУМ, Ж, [заре] «тепер, зараз» Л, нараз, [наразі] «у першу мить; поки що, зараз», ]на-разу] «спочатку» Ж, [ораз] «враз», одразу, разуразний «постійний», ураз; — р. бр. болг. раз, др. разі), п. слц. вл. нл. raz, ч. raz «раз (при рахуванні); удар; характер», схв. раз «полиця у плуга; совок для вирівнювання зерна в мірці»; — псл. razT> «удар», пов'язане чергуванням голосних з rezati «різати»; вважається також (Skok III 115—116) похідним від raziti «разити»; — споріднене з лит. ruozas «смуга, ділянка», rezti «різати; ударяти», лтс ruoza «височина, горб; лука; смуга; ряд», гр. pwi; «щілина, вузький прохід», prryvO|ji «пробиваю, ламаю, розриваю, розверзаюся», р&оочо (атт. р&ттсо) «зштовхую, ввергаю»; іє. *ureg'h-/ur6g'h- «різати». — Фасмер III 432—433; КЗСРЯ 378; Бу- лаховський Нариси 56; Лопатин ЗИРЯ IV 39; Преобр. II 176—177; Bruckner 454—455; Machek ESJC 509; Holub— Kop. 310; Schuster-Sewc 1208—1209; BQga RR I 476, II 340, 348, 547; Boisacq 840, 847; Frisk 644, 645. — Пор. разити, разовка, різати. раз2 (спол.) «якщо»; — бр. раз «тс»; — очевидно, запозичення з російської мови; р. раз «тс.» є результатом семантичної видозміни адвербіалізованого іменника раз у контекстах первісно безсполучникових підрядних речень типу «Раз тебе скажут, нужно сделать». — Булаховський Нариси 56; ESSJ SI. gr. II 584—585. — Див. ще раз1. [рази] «вид борони» Г, Нед; — неясне. разити, [разок] «вразлива на дотик рана» О, разлйвий «разячий», [разнйй] «дратівливий, чутливий; болючий, пронизливий» Нед, разючий, разячий, вражати, вразити, враження, вражіння, враза, вразливий, вражлйвий, виразка, [виразок] «виразка», виразковий, відраза, відразливий, відразний, [до- разка] «образа» Ж,[доразливий] «влучний, точний, вирішальний; чуттєвий» Ж, [доразький] «тс.» Ж, [доразний] «влучний, вирішальний, чіткий, пунктуальний» Ж, заразити «передати інфекцію», заражати, зараза, [зара- зень] «заразна речовина» Куз, зараз- ник «передавач зарази» Куз, заразливий, заразний, знезаразити, наража- 15

разний рай ти «піддавати», наражатися «наштовхуватися; ставити себе під загрозу; [(комусь) ображати, бути неприємним, кривдити Ж]», [невразний] «невразливий» Ж, одраза, [переразлйвий] «пронизливий, разючий» Нед, [пере- разний] «тс.» Нед, поражати «уражати», поразити, [поразити] «поранити, укусити», пораженець, пораження, пораженство, [пораза] «рана Г; поранення; поразка; мука, лихо Нед», поразка, [приражений] «обпалений сонцем», [пророжати] «простромлювати, пробивати колом, рожном» Пі, [прораз- ливий] «різкий, пронизливий» СУМ, Нед, ураження «образа; захворювання», уражати, уражувати, уразити, ураз «рана; удар; образа, зневага; [матка Г; випадіння матки у жінок Бі]», ураза «рана, удар, образа», уразка «пошкодження, ранка», уразливий, [уразний] «болючий; який викликає біль», [уразовий] «поранений» Нед; — р. разить, бр. [разіць] «вражати, ображати», др. поразити «ударити; перемогти», п. razic «бити, разити», ч. raziti «штампувати, карбувати; прорубувг- ти», слц. razit' «карбувати; пахнути», вл. porazyc «вразити; подолати, перемогти», нл. razys, болг. поразя «разити; розбити», м. порази, схв. поразити «тс», слн. raziti «дряпати»; — псл. raziti «бити, ударяти», утворене від гагг «удар»; припускається (Skok III 115) і зворотний шлях утворення (псл. гагь від raziti). — Фасмер III 434; Черньїх II 96; КЗСРЯ 380; Преобр. II 176; Bruckner 454—455; Machek ESJC 509; Holub—Kop. 310; Schuster-Sewc 1208— 1209. — Див. ще раз'. —Пор. виражати, образ, образа, різати. [разний] «різний», [разнощ] «всячина», [разнбція] «розходження» Нед; — р. разний, др. разньїи, разьньш, раздь- ньіи; — запозичення зі старослов'янської мови; стел, рдзьггь, як і болг. м. рй- зен, схв. разнй (тільки мн.) «різні, різноманітні», слн. razen, закономірно відповідає укр. різний. — Фасмер III 434; КЗСРЯ 381. — Див. ще р/зний, роз-. разовка «грубо змелене борошно (просіяне один раз через сито)», [ра- зівка] «тс. О; поле, зоране один раз Нед»; — запозичення з польської мови; п. [razowka] «грубе борошно; поле, зоране один раз; лука, скошена один раз» утворене від razowy «одноразовий», похідного від raz «раз». — Оньїш- кевич Исслед. п. яз. 246; SW V 484. — Див. ще раз'. [раїна] (бот.) «пірамідальна тополя, Populus pyramidalis Roz.; горобина, So- rbus L. Нед»; — p. райна «тополя», [райня] «сад для розваги»; — очевидно, утворене від рай (nop. рай-дерево «скумпія»). — Фасмер III 435; ССРЛЯ 12, 559; Преобр. II 177. — Див. ще рай. Раїса (жіноче ім'я), Рая; — р. болг. Райса, бр. Раїса, цсл. Рдисд; — очевидно, через церковнослов'янську мову запозичено з грецької; гр. *Раїоа, можливо, пов'язане з прикметником рос- 5юд «легкий» (жін. р. ра5ш), pabwoc, «тонкий, стрункий». — Вл. імена 155; Петровский 187; Суперанская 89; Спр. личн. имен 519. рай «за релігійними уявленнями, місце вічного блаженства праведників після смерті; [звичай обмивання рук породіллі та інших на другий день хрестин, коли їх учасники йдуть до шинку]», [райка] «райська яблуня» До, раювати; — р. бр. др. болг. рай, п. слц. вл. нл. raj, ч. raj, м. paj, схв. paj, слн. raj, стел, рди; — псл. rajb; — очевидно, запозичення з давніх індоіранських мов; ав. ray- «багатство, щастя», дінд. ray-, rah «майно, скарб, багатство», rayi'h «дарунок, багатство, володіння», rati «дає, дарує» споріднені з лат. res «справа, майно», можливо, також з лтс. rat «корчувати, очищати», лат. га- rus «рідкий»; заслуговує "також на увагу думка (Трубачев Сл. язьїкозн. 1988, 309—311; Кипарский ВЯ 1956/3, 136; Holub—Кор. 309) про зв'язок псл. rajb (< *rojb) з *гоі- (геі-) «текти», reka «ріка» (як назва «зарічного краю»); припущення про споконвічну спорідненість 16

райбати райкати слов'янського слова з індоіранськими формами (Младенов 556; Семереньи ВЯ 1967/4, 8; Matzenauer LF 16, 163), про зв'язок з р. [рай] «віддалений шум» (Будимир ЗФФУБ 4, 1957, 9) або як колишнього позначення краю без зими, з вирій (Bruckner 452; Kali- ma Slavia 17/1—2, 33—37; Skok III 100) недостатньо обгрунтовані. — Фас- мер—Трубачев III 435—436; КЗСРЯ 382; Баскаков та ін. Взаимод. и взаимо- обог. 52; Иванов—Топоров 247; Зализ- няк ВСЯ VI 40; Moszyriski PZJP 317; Machek ESJC 506; Schuster-Sewc 1203; Muhl.—Endz. Ill 498; Mayrhofer III 45—46; Walde—Hofm. II 430. [райбати] «прати» ДзАтл II; — п. [rajbowac] «шарувати; тинькувати», [rajbac], слц. [rajbac, rajbat'] «тс»; — запозичення з німецької мови; нвн. геі- ben «терти, натирати» (свн. rlben, двн. гїЬап (< *wrlban «тс») споріднене з фриз, wriwwe «тс», нн. wribbeln «обертати, вертіти», гр. рітгс «плетінка», рітгтоо «кидаю». — Дзендзелівський, УЗЛП 114; SW V 467; Kluge—Mitzka 591; Frisk II 658—659; Boisacq 842. райборшка «легка борона», [рай- боронок] «тс.» ЛЧерк, [райборінкува- ти] «розпушувати землю» ЛЧерк; — р. райборднка; — неясне. — Пор. райкувати. райграс (бот.) «кормова трава Аг- rhenatherum P.B.»; — p. бр. болг. райграс, п. raygras; — запозичення з англійської мови; англ. rye grass «райграс, житня трава», сангл. ray grass «тс.» складається зі слів ray «пажитниця, Lo- lium L.», спорідненого з гол. гааі «жабрій ладанниковий, Galeopsis ladanum L.», нвн. Rade «кукіль, Agrostemum L.», і grass «трава», спорідненого з дісл. гол. гот. двн. gras, нвн. Gras «тс», можливо, також з лат. gramen (< *ghras-men) «тс»; англ. rye «жито» замість давнішого ray у складеній назві є результатом пізнішого переосмислення. — СІС2 703; ССРЛЯ 12, 560; St. wyr. obcych 625; Kopaliriski 816; Kluge—Mitzka 577; Klein 676, 1367—1368. [райдати] «базікати, торохтіти, пхикати» Нед, [редеґати Нед, рейдити] «тс»; — запозичення з німецької мови; нвн. reden «говорити» (свн. reden, двн. red(i)on) «тс.» споріднене з гот. rapjo «рахунок, число», ga-rapjan «рахувати», лат. ratio «рахунок; сума, підсумок; підстава». — Kluge—Mitzka 589; Feist 394. — Пор. раціон, рація'. райдуга «веселка», райдужниця (ент.) «вид хруща, Donacia F.», [радуга] СУМ, Нед, [радавниця] «райдуга, веселка» Л, [радова (Me), радов- ница Л, радовниця Л, радуха Мо] «тс», [радужкуючий] «який міниться кольорами веселки» Нед; — р. радуга, [равдуга, райдуга], бр. радуга; — загальноприйнятої етимології не має; можливо, давнє східнослов'янське *radg- ga, похідне від radi. «радий», як білуга від білий; nop. аналогічні співвідношення у веселка — веселий, лит. links- myne «веселка»: linksmas «веселий»; форма райдуга, очевидно, виникла внаслідок деетимологізації слова радуга і зближення його з рай і дуга (nop. іншу назву веселки укр. [дуга] Ж, др. дуга, п. d^ga, ч. duha, слц. duha, болг. дьга, схв. дуга); думка про споконвічність форми райдуга (Соболевский РФВ 70, 96; Преобр. II 171; Matzenauer LF 16, 163; Kalima Slavia 17, 33) викликає сумнів; припущення про походження через посередництво давньо- осетинської мови (*ardunga-) від ір. *drunaka- «лук, райдуга» (Семереньи ВЯ 1967/4, 23) потребує дальшого обгрунтування. — Фасмер III 431; Чер- ньіх II 95; КЗСРЯ 377; Зеленин II 116; Бодузн де Куртене РФВ 1, 111. — Див. ще рад. [райка] «рідке болото на дорозі; рідка страва з оселедця і борошна» Корз; — неясне. [райкати] «квакати (про жаб)» Л, [рейкати ВеБ, рекати Ник, регати Ник] «тс», [райка] «жаба» Нед, [рай- котка] «тс.» Нед, [райчата] «жаби» Нед, [ракавка] «древесниця (жаба), Hyla arborea L.», [раканя] «тс»; — не http://litopys.kiev.ua/24.IV.2007 17

райкувати райшура зовсім ясне; можливо, звуконаслідувальне утворення, пов'язане з п. [rech- rech] (вигук, що передає квакання жаб). — Пор. равер, радолка. [райкувати] «волочити, обробляти землю після посіву сівалкою» ЛЧерк; — не зовсім ясне; можливо, результат спрощення дієслова райборінкувати «розпушувати землю райборонком». — Пор. райборі'нка. Раймонд (чоловіче ім'я), Раймбн- да (жіноче ім'я); — р. бр. Раймонд, Раймднда, п. Rajmond, Rajmunda, ч. слц. Raimund, болг. Раймонд, м. Paj- мунд, Ра]'мунда, схв. Ра\мундо, Paj- мунда, слн. Reymont; — запозичення з французької або німецької мови; фр. Raymond, Raimond, нвн. Reimund, Raimund походять від франк. Raginmund «рада, захист», що складається з іменників ragin «рада, міць», пов'язаного з дангл. recen, ricen «готовий, швидкий, прудкий», гр. 6рєуш «протягаю, простягаю», лат. rego «керую, направляю, даю настанови», і mund «рука, допомога, захист», пов'язаного з дангл. mund «рука, захист», двн. munt «тс», лат. manus «рука; сила, міць, влада». — Вл. імена 82; Илчев 419; Dauzat Diet, des noms 507; Paul KI. Vnb. 57; Klein 1305—1306. — Див. ще манускрипт, регент. [райно] «купа, безладдя; мазанина, бруд» Нед; — неясне; можливо, результат фонетичної і семантичної видозміни слова лайнб (nop.). райок (заст.) «панорама, ящик із збільшувальними стеклами для розглядання картинок; верхній ярус театрального залу»; — р. бр. раек «тс»; — зменш, від рай; назва пов'язана з тим, що в панорамах (райках) демонструвалися лубочні картини релігійного змісту; друге значення, можливо, з'явилося як калька нім. Paradies «рай; райок, гальорка», яке пояснюється тим, що ці місця знаходяться близько до стелі, на якій раніше було намальовано сцени з райського життя; викликає сумнів пов'язання (Иванов—Топоров 248) з давнім уявленням про рай як верхню сферу Всесвіту. — Фасмер III 432; Kluge—Mitzka 531. — Див. ще рай. район, районувати, міжрайонний, підрайон, порайонний; — р. болг. район, бр. раен, п. rejon, ч. слц. слн. га- jdn, вл. rajon, м. ра]он, схв, pejon; — запозичення з французької мови; фр. rayon «простір; район» (ст. «промінь, радіус; площа з певним радіусом») утворено від гаі «промінь, радіус», яке походить від лат. radius «промінь; спиця». — СІС2 703; Акуленко 141; Чер- ньіх II 96; ССРЛЯ 12, 561; Фасмер III 437; КЗСРЯ 382; Kopaliriski 828; Но- lub—Lyer 409; Dauzat 608, 613. — Див. ще радіус. [райтак] «сито, решето» Нед, [рей- так\ «рідке решето» Нед, [рітак] «решето» О; — очевидно, запозичення з польської мови; п. [rajtak, rajtok] «тс.» неясне; можливо, в якийсь спосіб пов'язане з przetak «вид сита з великими чотиригранними дірками, зробленого з лика, дроту». [райтки] «білі вузькі чоловічі полотняні штани» Ле; — запозичення з польської мови; п. raj'tki «рейтузи», як і ч. rajtky «тс», виникло на основі форми rejtuzy «тс». — JP 1967/4, 304; SJP XI 437. — Див. ще рейтузи. fiaucp — див. рйхва. райце] (у виразі [яйце-райце] «казкове яйце, що містить у собі багатство у вигляді худоби»), [райцївка] «пасхальне поздоровлення» Нед, [райців- нйк] «той, хто співає пасхальні поздоровлення» Нед, [райцівщина] «пасхальний гостинець, дарунок» Нед, [рай- цевати] «співати пасхальні поздоровлення» Нед; — не зовсім ясні форми; можливо, результати видозміни основи ралець, зумовленої впливом слова рай. — Пор. ралець. [райшура] (знев.) «велика (непропорційно довга) будівля» Па, [райшу- ля) «велика хата, де звичайно немає порядку; школа верхової їзди» Ба; — запозичення з польської мови; п. rajtszu- 1а «манеж; проста клуня, велика кімна- 18

рак ракета та», rajszula «тс.» походить від нвн. Reit- schule «школа верхової їзди», утвореного з основ дієслова reiten «їздити верхи» і Schule «школа», яке походить від лат. schola «тс». — Див. ще рейтар, школа. рак' «(зоол.) безхребетна тварина класу членистоногих, Crustacea; злоякісна пухлина; [пристосування для подачі соломи на скирту Ва]», [раковйн- ня] (хвороба жита) Нед, [ракуваті] «ракоподібні» Она, [рацюга] «великий рак», раченя, рачйха «самиця рака», [рачйця] «тс», [рачник] «пристрій для ловіння раків» Нед, рачок «кішка, невеликий якір; [глиняна підставка у вигляді триніжок або обручиків для роз'єднання посуду, що вкладається один у •другий для обпалювання; рід вишивки]», [рашниця] «сітка, якою ловлять раків Мо; рибальська хватка Доп. УжДУ 26/2», раком, [рацки] «рачки» Нед, рачки, рачкувйто, [ряцьки] «рачки, раком», [рацький] «рачачий», рачачий СУМ, Г, рачйний, [рацькувати] «рачкувати» Нед, рачкувати, [ряцьку- вати] «тс», [порачити] (у пісні) «ущипнути» (про рака), [урачити] «тс»; — р. бр. болг. м. рак, др. ракь, п. ч. слц. вл. нл. гак, схв. рак, слн. гак; — псл. гакь; — задовільної етимології не має; зіставляється (Ильинский РФВ 74, 126) з лит. rakti «колоти, колупати; копати», лтс. rakt «копати»; заслуговує на увагу припущення (Фас- мер III 437; Преобр. II 180; Младенов 556; Bruckner 453; KZ 45, 108; Holub— Кор. 309; Muni.—Endz. I 574) про походження з псл. *огк"ь (букв, «той, що впивається»), спорідненого з лит. erke «кліщ», лтс. егсе «кліщ;.скалка»; малоймовірне припущення (Machek ESJC 506; Holub—Lyer 409; Otre>ki Idg. Forsch. 80) про зв'язок з лат. cancer «рак, краб, кліщ» (з *саг-сег), гр. наріс «креветка», ноерніуос «рак; Рак (сузір'я); ракова пухлина; щипці, кліщі», дінд. karkah «рак», karkatah «тс», karkarah «шершавий». — Черньїх II 96—97; Цьіганенко 390; КЗСРЯ 382; Skok III 101; BQga RR II 530. — Пор. раковина1. [рак2] (ент.) «рогач, жук-олень, Lu- canus cervus L.»; — пов'язане з рак1 (nop: також п. rak niemiecki «цвіркун»); назва могла бути перенесена на жука через наявність у нього рогів, що нагадують висунуті вперед клішні рака. — Див. ще рак. [рак3] «залишки бадилля після зрізування кукурудзи, соняшнику» Мо; — неясне; можливо, результат спрощення запозиченої з болгарських говірок Одещини форми [драка] «низький колючий чагарник». Рак (одне із сузір'їв Зодіака); — р. бр. болг. Рак, др. Ракт>, п. ч. слц. вл. Rak, схв. Рак, слн. Rak; — калька гр. иариіуос «рак; сузір'я Рака»; у західнослов'янських мовах може бути калькою лат. cancer «тс». — Див. ще рак'. рака (заст.) «гробниця», [раква] «коробка для масла», [ракда, ракля, рйфка, рахда] «тс.» Нед, рахва «інкрустована шкатулка»; — р. бр. рака, др. рака «скринька, ковчег; труна; надгробний пам'ятник», ч. слц. rakev «труна», слц. rakva «тс», полаб. rakai «ящик», болг. [рака], м. [ракла] «скринька», схв. рака «викопана могила», слн. гака «склеп», rakev «труна, склеп», стел, рака; — псл. гака < *аг- ка; — запозичення з латинської мови; лат. area «ящик; скринька» пов'язане з агсео «замикаю», спорідненим з гр. &р- ніи> «утримую, відхиляю; витримую», вірм. argel' «перешкода». — Фасмер III 437; Черньїх II 97; КЗСРЯ 382; Преобр. II 178; Львов Лексика НВЛ 35— 36; Machek ESJC 507; Holub—Kop. 309; Holub—Lyer 409; Младенов 556; Mikl. EW 272; Uhlenbeck AfSlPh 15, 490; Meillet Etudes 184; MSL 11, 179; Sobolevskij AfSlPh 33, 480; Kiparsky GLG 252; Ernout—Meillet 44; Frisk I 141; Boisacq 78; Walde—Hofm. I 62—63. раканя — див. райкати. ракета1 «літальний апарат з ракетним двигуном; снаряд для феєрверків, сигналізації», ракетник, ракетниця; — 19

ракета ракурс p. бр. болг. м. ракета, п. rakieta, ч. слц. вл. raketa, схв. ракета, слн. rake- ta; — запозичення з німецької або голландської мови; н. Rakete, гол. raket походять від іт. rocchetta «ракета» (власне «літальний апарат з обертальним рухом»), зменш, від госса «веретено; прядка» (щодо семантичного розвитку nop. співвідношення фр. fusee «ракета»: fu- seau «веретено»), що зводиться до свн. rocke «прядка», пов'язаного з двн. го- cko, ro(c)cho, нвн. Rocken, англ. rock, ісл. гоккг «тс». — СІС2 703; Коваль 194—195; Черньїх II 97; Фасмер III 438; Цьіганенко 391; Преобр. II 178; St. wyr. obcych 625; Holub—Lyer 409; Kluge—Mitzka 579, 604; Klein 1353. ракета2 «лопатка для гри в теніс або бадмінтон», ракетка; — р. бр. болг. м. ракета, п. rakieta, ч. слц. raketa, вл. raket, схв. ракета, слн. ге- ket; — запозичення з французької мови; фр. raquette «ракета; лижа» походить від іт. racchetta, яке через посередництво середньолатинської мови (слат. rasceta) зводиться до ар. r3hah «долоня» (розм. rahet); щодо розвитку значення nop. фр. jeu de paume «теніс», букв, «гра долонею»; припущення про походження італійської форми від reti- chetta, що зводиться до лат. rete «мережа» (Преобр. II 178; КЗСРЯ 382; Цьіганенко 391) менш переконливе. — СІС2 703; Фасмер III 438; ССРЛЯ 12, 566; SI. wyr. obcych 625; Holub—Lyer 409; Dauzat 611; Klein 1295. fiaKHTa, ракйтник — див. рокита, ракйтичок] «вид плісняви» Нед; — неясне. [раківка] «сорт груш» Нед; — неясне; можливо, результат перенесення назви [раківка] «коробочка», зменш, від [раква] «коробка», за подібністю форми. ракїя «фруктова, зокрема сливова, горілка»; — р. болг. ракйя, бр. ракія, п. rakiia, ч. rakije, м. ракща, схв. ра- ки]'а, [ракща], слн. rakija; — балкан- ський тюркізм (тур. raki «ракія») арабського походження; араб, araqy «алкогольний напій із соку хурми (або фініків)». — Kopaliriski 816; Holub—Lyer 409, 83; БЕР 6, 169; Младенов 556; РЧДБЕ 717; Skok III 102; Mikl. TE1 2, 145; Dauzat 44, 608. ракло «шахрай, босяк»; — p. рак- лд; — запозичення з німецької мови; нвн. Rekel (Rakel) «великий пес; неотесана, незграбна людина, вайло» споріднене з снн. гол. rekel «самець (про собаку, вовка, лисицю); гульвіса, шахрай, нероба, негідник», алем. rache «шукач (собака)», дангл. гоесе «лягавий собака», англ. [rake] «вівчарка», ісл. rakki. — Шелудько 43; Kluge—Mitzka 595. раковина1 «черепашка» УРС, Нед, ракушка, ракушняк, раковистий «який має заглибини, схожі на раковини»; — р. раковина, бр. ракавіна, др. раковина «перламутр»; — не зовсім ясне; очевидно, пов'язане з рака «гробниця», псл. гаку (род. в. *гакт>уе) «скриня»; висловлюється також припущення (Jakobson IJSLP І 1959, 267) про зв'язок із "словом рак (з огляду на тверду шкаралупу рака) і про власне слов'янське походження цих слів (Ильинский РФВ 74, 126). — Фасмер—Трубачев III 439; Черньїх II 97—98; КЗСРЯ 382; Цьіганенко 391; Преобр. II 179; Горяев 294. — Див. ще рака. [раковина2] «торф» ВеНЗн; — неясне. [ракопйт] «ратиця» Куриленко, [ра- копитиця, ракопітень] «тс.» тж; — результат контамінації слів ратиця і копит. — Див. ще копито, ратиця. ракотиця «ратиця», [ракотень] «тс.» Куриленко; — очевидно, результат видозміни слова ракопитиця, [ракопітень] «тс». — Див. ще ракопйт. [ракун] «єнот» Нед; — р. [ракун], ч. rakon, схв. ракун «тс»; — запозичення з англійської мови; англ. гас(с)ооп походить від східноалгонкінського arah- kun (< arahkunem) «він дряпає руками». — Фасмер III 439; Преобр. II 179; Skok III 104; Klein 1294. ракурс «передача фігури або предмета в перспективі»; — р. бр. ракурс, болг. ракурс; — запозичення з фран- 20

ракша рама цузької мови; фр. raccourci «укорочений» (en raccourci «коротко, скорочено; у зменшеному вигляді») є дієприкметником від дієслова raccourcir «укорочувати, урізувати», утвореного за допомогою префікса ге- від accourcir «укорочувати», що виникло з прийменника а «в, на, до» і прикметника court «короткий», який походить від лат. cur- tus «укорочений, зрізаний». — СІС2 703; ССРЛЯ 12, 571; Dauzat 606—607. — Див. ще абажур, курта', ре-. ракша (орн.) «сиворакша, Coracias F[arulla L.», [рекша] «тс.» ЛексПол, ракшуваті] Шарл; — р. ракша; — загальноприйнятої етимології не має; очевидно, утворене на основі наслідування крику сиворакші, що передається як різке тріскуче рак-рак (Птицьі СССР 373—374); пов'язується також з р. рокотать (Фасмер III 439) або з р. крякать (Преобр. II 179). ралець «подарунок, приношення; бенкет; [нарада, порада Нед; добровільна данина землевласникові від рала в день Різдва Пі]»; — не зовсім ясне; пов'язується з рало через первісне значення «данина від сохи» (Булаховський УМШ 1953/2, 21) або через вираз кликати на ралець з можливим первісним значенням «запрошувати на свято рала (початок або закінчення польових робіт)» (Кобилянський 36. наук, праць І 80). — Див. ще рало. рало, [ралйця] «поле, зоране ралом», [ралля] «орання ралом», [раля «відгалуження» ЛексПол, [ралянка «орання ралом; час орання ралом; поле, зоране ралом», [раляч] «той, що йде за ралом під час роботи», [рило] «рало» О, [ралістий] «крислатий» Л, [ралити] «орати ралом», [наралок] «залізний наконечник рала» Корз, наральник; — р. болг. м. рало, бр. рала «відгалуження; товстий сук», др. рало, п. вл. нл. radio «рало», ч. radio, слц. radio, полаб. radlu, схв. рало «тс», слн. ralo «леміш, сошник», стел, рдло; — псл. *ordlo/*oradlo «coxa, плуг», утворене від orati «орати»; — споріднене з лит. arklas «coxa», лтс. afklis «плуг», лат. aratrum «соха, плуг», гр. ftpoxpov «тс», вірм. araur, тох. А, В are «плуг»; іє. *ar9tro- «плуг». — Фасмер III 439; КЗСРЯ 382; Семереньи ВЯ 1967/4, 11; Трубачев Зтимология 1963, 41; Преобр. II 180; Потебня К ист. зв. 130; Bruckner 452; Machek ESJC 505; Но- lub—Kop. 308; Schuster-Sewc 1201; Olesch II 858; Младенов 556; Walde— Hofm. I 62; Ernout—Meillet 48; Frisk I 147; Boisacq 80. — Див. ще орати'. рама' «оправа», [рамена] (мн.) «віконні рами» Нед, [ремена] «тс.» Нед, [рамйна] «рама», [рамина] «віконна рама ВеУг; дерев'яна станина, на якій встановлено крила вітряка Бі», [рамля] «рамка» Нед, рамник, [римо] «рама» Л, рамці, рамця, [рам'я (мн. рамена)] «віконна рама» Нед, [ряма] «рама», [рямено] «віконна рама», [рямина] «тс^ дерев'яна станина, на якій встановлено крила вітряка» Бі, [рямина «рея» Нед, [рямка] «рамка», [рямо «рама» Л, рямці, рямця, [обрамка «облямівка; кайма, обшивка» ВеЛ, обрамлення, обрамок, [обрямок], обра- мити, обрамляти, обрамовувати, обрамувати, [обрямувати] «облямувати», підрамник, ст. рама (XVII ст.); — р. бр. рама, др. рама «в'язь, обв'язка, рама?», п. rama, ч. слц. ram, нл. ram, полаб. ramka, болг. рамка «рама, рамка, оправа», м. рам «тс», схв. рам «рама, рамка»; — очевидно, через польське посередництво запозичено з середньоверхньонімецької мови; свн. ram(e) «рама, підпірка» (нвн. Rah- men «рама») споріднене з лит. remti «підпирати», ramtis «підпірка, кріплення», дінд. rambha- «підпірка; палиця». — Шелудько 43; Дзендзелівський УЗЛП 114; Фасмер III 440; Черньїх II 98; КЗСРЯ 382; Преобр. II 180; Потебня К ист. зв. ЗО; Bruckner 453; Wit- kowski SOr 19/2, 208; Machek ESJC 507, 414; Holub—Kop. 309; Holub— Lyer 409; Buga RR II 530. [рама2] «зарубка Г; зморшка ВеУг», [рамак] «рубель для качання білизни 21

рамазан рамі (ломака із зарубками)», [рамик] «зарубка», [ряма] «тс», [ряжи] «складки, зборки» Нед, [рамйти] «морщити, хмурити» ВеУг, [рямити] «складати в складки»; — неясне. рамазан «місяць посту у мусульман; [шлунок Мо]», рамадан «місяць посту»; — р. бр. болг. рамазан, п. ч. ramazan, м. рамазан, схв. рамазан; — запозичення з турецької мови; тур. ramazan «дев'ятий місяць арабського місячного календаря (під час якого мусульмани дотримуються денного посту)» походить від ар. ramadan «жаркий», пов'язаного з ramida «був гарячим», яке зіставляється з гебр. rames «гарячий попіл, присок, жарина». — СІС2 703; ССРЛЯ 12, 575; Фасмер III 440; Преобр. II 180; Дмитриев 542; Mikl. TE1 II 145; Rasanen Versuch 388. [рамат] «ганчірка» Г, Нед, [рамат] «фартух» Нед, [раматка] «ганчірка», [рамаття] «руб'я, лахміття, рам'я», [раматдк] «шмата» ВеУг, [рамтя] «руб'я, лахміття», [рямтя, рантя Чаб, ранці тж] «тс», можливо, також рам'я СУМ, Нед, [рям'я, рямля] «тс»; — р. [ремье] «лахміття», [рембха] «ганчірка»; — запозичення з грецької мови; гр. раціла (род. в. ращлатод) «нитка, шов» пов'язане з дієсловом бсраріахсо «приєдную, виготовляю», спорідненим з лат. arma (мн.) «зброя, оснащення», armus «передпліччя», псл. rame^ «рамено, плече»; — пов'язання російських відповідників з р. ремень (Фасмер III 469) помилкове. — Пономарів Мовозн. 1973/5, 63; Фасмер ГСЗ III 165; Frisk І 128, 143. — Див. ще рамено. [рамашйця] «бирка, палка для нарізування рахунків» Нед; — результат контамінації (з наступним суфіксальним розширенням) слів [раваш] «тс.» і [рама2] «зарубка» (див.). рамгаз — див. робгаз. рамено «плече», [рамено] «перехрестя хреста; кожна з двох перехресних колод у крилах вітряка; шпиця млинового колеса», [рама] «плече, рамено», [рам'я] «плече, плечі; бік (кута) Нед», [зраменя] (заст.) «по силі, по праву, на підставі (чого), ім'ям (кого)» Пі, [нараменник] «аксельбант» Ж, [на- рамінник] «наплічник», передрамення, [передраме'нниця] «передпліччя» Нед, передрам'я «тс», передраменний, [при- рамки] «подвійні плечі у чоловічій сорочці», [прйрамок] «плече у сорочки» Нед; — р. (заст.) рамена, [рамо] «плече», бр. [раме], др. рамо, рамя «тс», п. ramie, «тс; рукав (річки); (мат.) сторона», ч. гате «плече; рукав річки», гатепо «тс; (мат.) сторона», слц. га- та, гатепо «тс», вл. ramjo «плече; рука; (мат.) сторона», нл. ramje «тс», болг. рамо «плече; схил гори; (тех.) плече; (мат.) сторона», м. рамо «плече; (мат.) сторона», схв. раме {-єна) «плече, щит (гармати)», стел, рдмо «плече»; — псл. ramo (< *ormo); rame, (< *or- m%); — споріднене з прус, irmo «рука», гот. arms, двн. агат, нвн. Arm, дангл. еагт, англ. arm «тс», лат. armus «верхня частина руки, лопатка», вірм. аг- mukn «лікоть», осет. arm «рука; голобля», ав. агата- «рука», дінд. Irmah «плече, стегно»; іє. *ara-mo «рука, суглоб; будова», розширена форма кореня *аг(а)- «зв'язувати, припасовувати». — Фасмер III 440; Преобр. II 181; Bruckner 453; Machek ESJC 507; Но- lub—Lyer 409; Holub—Kop. 309; Schus- ter-Sewc 1205; Младенов 556; Skok III 105—106; Бернштейн Очерк 1974, 188—189; Muhl.—Endz. I 575; Абаев І 67—68; Walde—Hofm. I 69; Ernout— Meillet 47—48; Meillet MSL 8, 236; Топоров III 68—69; Kluge—Mitzka 30; Klein 105; Hubschmann Arm. 425; Os- set. 24; Persson Beitr. 634; Mayrhofer I 96; Pokorny I 55—58. — Пор. армія, рамат, ярмо. [рамень] «густий ялинник»; — неясне. рамі (бот.) «китайські коноплі, Во- ehmeria tenacissima Gaud.», [рамеа, рам'я] «тс.» Мак; — р. болг. рами, п. rami, ч. ramie, схв. рамща; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Ramie, фр. ramie, англ. rami, ramee no- 22

рамінь ранда ходять від мал. rami «тс». — СІС2 703; Si. wyr. obcych 626; Kluge—Mitzka 579; Dauzat 609; Klein 1299. [рамінь] «ремінь; вичинена шкура Па», [рамінник] «шкіряний пояс», [ра- мінянка] «шматок вичиненої шкури» Па, [рамінячча] «недоноски шкіряного взуття» Па; — очевидно, результат контамінації основ слів ремінь і рамено (нараменник) (див.). рампа «система освітлювальних приладів перед сценою; невеликий бар'єр, що закриває ці прилади від глядачів; товарна платформа; похила споруда для переходу поїздів метрополітену з поверхні землі»; — р. бр. болг. рампа, п. rampa «шлагбаум; рампа; товарна платформа», ч. слц. rampa «рампа; платформа», вл. rampa «тс; під'їзд, площадка, сходи», м. рампа «шлагбаум; рампа», схв. рампа «тс», слн. rampa «рампа; похила споруда»; — запозичення з французької мови; фр. rampe «рампа; поруччя сходів; похилість; дорога на підйомі; сходи» утворене від ramper «повзти, стелитися; плазувати», яке походить, можливо, від франк. *rampon «вилазити; видиратися (кігтями)». — СІС2 704; Черньїх II 98; Si. wyr. obcych 626; Holub—Kop. 309; Ho- lub—Lyer 409; РЧДБЕ 609; Dauzat 610. ftaMTfl — див. рамат. рамувати] «копати яму (на когось)» Нед; — неясне; можливо, пов'язане з [рама] «зарубка». рам'я — див. рамат. рана, ранений, [ранний] «поранений», ранити СУМ, Нед, підрайон «легко поранена мисливцем тварина», поранення, поранений; — р. бр. болг. м. рана, др. рана «рана; удар; кара, покарання; біда; хвороба», п. вл. нл. гапа, ч. слц. гапа «рана; удар; постріл», схв. рана, слн. гапа «рана; забите місце; виразка», стел, рана «хвороба; недуга; кара»; — псл. гапа, очевидно, з давнішого *vrana, пов'язаного з *vorna «отвір», звідки укр. [ворбнка] «тс», р. ворбнка «лійка, яма конічної форми»; — споріднене з дінд. vranah (vranam) «рана; щілина, тріщина», vranayati «ранить», алб. varre «рана», vras «убиваю», vrasije «убивство»; зближення з псл. redbkb «рідкий» (Persson Beitr. 277) або з дінд. vranah «войовничість», ав. гапа- «воїн, борець» і далі з дінд. ftih, rtih «напад», sam-aranam «боротьба», псл. *ortb «рать» (Младенов РФВ 65/2, 369—370) у семасіологічному відношенні недостатньо обгрунтовані. — Фасмер III 441; Черньїх II 98— 99; КЗСРЯ 382; Bruckner 453; Roz- wadowski Qu. gr. et. II 254; Machek ESJC 508; Holub—Kop. 309; Schuster- Sewc 1205; Младенов 557; Skok/ III 107; Критенко Вступ 509; Meillet Etudes 445; Trautmann 236; Otr^bski Idg. Forsch 77; Uhlenbeck 299. ранг «ступінь, чин, категорія, спеціальне звання»; — р. бр. м. ранг, п. ranga, ч. заст. rank, rang, слц. rang «тс», болг. ранг «ранг; поверх; внутрішній балкон (у салоні, театрі)», схв. ранг, слн. rang; — запозичення з німецької мови; н. Rang «ранг, чин; ярус у театрі» походить від фр. rang «ряд, низка, шеренга; місце; ярус у театрі», яке зводиться до франк. *hring «круг, кільце», пов'язаного з нвн. Ring «кільце, ринг». — СІС2 704; Черньїх II 99; Фасмер III 442; Преобр. II 182; Si. wyr. obcych 626; Holub—Lyer 410; Dauzat 610; Kluge—Mitzka 580. — Див. ще ринг. [ранда1] «міра рідини» Пі; — не зовсім ясне; очевидно, пов'язане з бр. [ранда] «оренда, орендна плата; корчма, шинок»; — nop. укр. [рандар] «орендар». — Пор. оренда. [ранда2] «жіночий одяг, подібний до спідниці, з домотканого сукна» Л, [рянда] «стара драна сорочка; дешева сорочка О; клапоть, ганчірка», [ряндй- на\ «полотно; сорочка» О, [ряндя] «лахміття», [ряндяр] «ганчірник», [ряндяч- ка] «старий, драний одяг» О, [ранте] «лахміття» Корз, [рендє] «подертий одяг» Нед, [р^нда] «тс», [ринда] «сорочка» тж, [рйндє] «одяг, білизна О, лахміття Нед», [ряндавий] «подертий, 23

ранет ранник драний» О, [риндавий] «старий, подертий» О; — п. [r^dy] «залишки одягу, лахміття», слц. randa «ганчірка, клапоть», [randak] «якийсь жіночий одяг», randy «подертий одяг, лахміття», [гап- diarka] «теплий одяг від пояса до п'ят», randavy «подертий»; — запозичення з угорської мови; уг. rongy «ганчірка, клапоть; лахміття» загальноприйнятої етимології не має. — Лизанец 620; Mikl. EW 275; MNTESz III 442—446. ранет «група сортів зимових яблук», ренет, ренета; — р. ренет, бр. ранет, п. ч. слц. reneta, болг. м. ренета, схв. ренет, ренета; — запозичення з французької мови; фр. reinette (rainette) «ранет» є зменшувальною формою від геіпе «королева» (спочатку la reine des pommes (букв.) «королева яблук»), що походить від лат. reglna «цариця», пов'язаного з rego «правити, керувати»; паралельна форма rainette розвинулась внаслідок змішування з аналогічною формою, утвореною як демінутив від гаіпе «жаба», що походить від лат. гапа «тс», оскільки яблука цього сорту мають шорстку поверхню і нагадують шкіру жаби. — СІС 722; Фасмер III 470; Преобр. II 197; Но- lub—Lyer 416; Dauzat 620; Klein 1327. — Див. ще регент, Регіна. ранець «заплічна сумка», [рамець] «ранець» Нед, Пі; — р. бр. ранец, п. гапіес, ч. слц. ranee, вл. rancka, нл. rancel, болг. м. раніща, схв. ранац; — запозичення з німецької мови; н. Ran- zen «ранець, сумка», снн. rent(s)el «саквояж», rent(s)er, нвн. Ranzel «тс», як і гол. дат. ransel «ранець», шв. ransel «тс», можливо, пов'язані далі з двн. rant(t) «щит, край щита», свн. rant(d) «оправа, захисний рант», нвн. Rand «край, рант». — СІС2 704; Шелудько 44; Фасмер III 442; Черньїх II 99; ССРЛЯ 12, 583; Holub—Lyer 410; Kluge—Mitzka 580, 581. — Див. ще рант. ранжир «розташування людей за зростом в одну шеренгу»; — р. м. ранжир, бр. ранжир, ч. ranzi'r «розподіл електропроводки», ranzirovat «упорядкувати», болг. ранжирам «вишиковувати по ранжиру», схв. ранжирати «тс; маневрувати», слн. ranzirati «розставляти; маневрувати»; — запозичення з німецької мови; н. Rangierung «розміщення в певному порядку», sich ran- gi'eren «вишиковуватися за зростом» походить від фр. ranger «ставити в ряд», утвореного від rang «ряд, низка, шеренга; місце». — СІС2 704; Фасмер III 442; ССРЛЯ 12, 584; Преобр. II 182; Смирнов 252; Holub—Lyer 410; РЧДБЕ 610. — Див. ще ранг. ранник1 (бот.) «Scrophularia L.; [подорожник великий, Plantago major L.; подорожник ланцетолистий, Plantago lanceolata L. Mak; вербозілля звичайне^ Lysimachia vulgaris L.; вербозілля лучне, Lysimachia nummularia L. Мак; вороняче око звичайне, Paris qua- drifolia L.; ластовень лікарський, Vince- toxicum officinale Moench.; конвалія, Convalaria majalis L.; деревій звичайний, Achillea millefolium L. Mak; воловик лікарський, Anchusa officinalis L. Mak; синяк, Eschium vulgare L. Mak; куряча сліпота, Nonnea pulla (L.) DC. Mak; громовик красильний, Onosma tinctorium M.B. Mak; шавлія ефіопська, Salvia aethiopis L. Mak; скорзонера, Scorzonera L. Mak]», [ранник] «ранник вузлуватий, Scrophularia nodoza» Нед, [ранниковаті] «Scrophulariaceae R. Br.» Нед, Mak, [поранник] «подорожник ланцетолистий»; — p. [ранник] «подорожник; шавлія ефіопська», схв. ранйк «буквиця лікарська, Betonica officinalis L.; жовтозілля сарацинське, Senecio sarracenicus L.», слн. ranjenik «шавлія лучна, Salvia pratensis L.», ra- njevec «жовтозілля дібровне, Senecio nemorensis L.»; — похідне утворення від рана; назва зумовлена застосуванням переважної більшості цих рослин для лікування ран і наривів (ранник, вороняче око, подорожник, скорзонера низька, шавлія), зміїних укусів (ластовень, синяк, скорзонера), для припинення кровотеч (вербозілля, конвалія, 24

ранник рантух деревій), а також тим, що деякі з цих рослин (куряча сліпота, воловик) викликають подразнення шкіри або запалення живих тканин; назва громовика зумовлена схожістю його щетинистих листків і квітів, зібраних у китиці, до синяка. — Див. ще рана. [ранник2] (бот.) «чина весняна, La- thyrus vernus (L.) Bernh. (Orobus L.)» Mak; — пов'язане з ранній; назва зумовлена тим, що окремі різновиди чини весняної цвітуть рано навесні, зокрема чина весняна звичайна, Orobus vernus L., зацвітає в кінці квітня. — Вісюліна— Клоков 222. — Див. ще ранній. ранній, [ранешний] «ранішній» Нед, [ранйй] «ранній» Нед, О, [ран- ний] «тс.» Нед, ранішній, ранковий СУМ, Нед, [раняшній] «ранішній», [рано] «ранок» НЗ УжДУ 14, ранок СУМ, О, [рануля (у сполуці бульба рануля)] «рання картопля» Нед, [ра- нюшка] «рання капуста; рання скороспіла картопля» Мо, рань, [ранити] «рано вставати», ранкувати «проводити ранок», [ранцувати] «виголошувати побажання у Великодній понеділок ранком» ВеЛ, [раній] «раніше» Нед, раніш(е), ранком, рано СУМ, О, [ра- ном] «ранком, зранку» ВеЛ, ранувато, [ранш] «раніш», вранішній, вранці, [до- зарани] «до ранку» Нед, зрана, зранку, зрання, зараній, зарання «ранній час», [заранок] «тс», [заран] «завтра» Ж, [зарано], зарані, зарання, зарано «дуже рано, передчасно», [назаранці] «на світанку», [напорано] «дуже рано» Пі, передранішній, передранковий, пе- редранній, передрання, передрань, поранішній, поранковий, поранній, поранок, [поранити] «дуже рано піднятися, зробити» Нед, поранитися «прибути дуже рано; поквапитися», пораненьку, по-ранішньому, по-ранковому, [поранку] «уранці», [пбрано] «рано, ранньої пори», [порану] «тс», [по- зарани] «післязавтра», [позаранки] «на світанку» Нед, спозарана, спозаранку, спозарання, уранішній, уранці; — р. ранний, бр. ранні, др. раньїи «ранній, ранковий», п. гаппу, ч. ranni «ранковий», гапу «ранній; скороспілий», слц. гаппу «ранковий», вл. гапо «ранком», нл. гапу, полаб. ranii, ronu, болг. ран, ранен, м. ран, схв. рани, слн. ran, стел, рдно «рано»; — загальноприйнятої етимології не має; виводиться з псл. *radno (<*ordno), що зіставляється з гр. бр^рос; «ранок», opfrpioc;, 6p- frpTvoc; «ранній», дінд. vardhate «підіймає, змушує рости», Qrdhvah «високий, визначний», ав. varaSaiti «росте», псл. rod- (з *ord-ti «рости»); заслуговує на увагу припущення (Machek ESJCS 414; Recherches 47; Holub—Kop. 309; Bruckner 453; Trautmann 246) про походження з початкового *гаі-, спорідненого з лит. rytas «ранок», лте rits «тс»; спроба зблизити з алб. егге «темрява», гр. opepvoc; «темний» (Ostir AfSlPh 36, 444) викликає сумнів з фонетичних причин (тоді треба було б виходити з псл. *ragno). — Фасмер III 442—443; Черньїх II 99; КЗСРЯ 382; Преобр. II 183; Schuster-Sewc 1206— 1207; Olesch II 863; Младенов 556; Skok III 106; Otr^bski Idg. Forsch. 98; Persson Beitr. 277; Boisacq 711; Frisk I 416—417. рант; — p. бр. рант, п. rant, ч. rantl, rantlik; — запозичення з німецької мови; нвн. Rand «край; рант; поля (книги)», свн. rant(d) «обшивка; край щита», двн. rant(t) «тс.» споріднене з днн. rand «щит», дангл. rand «тс», дісл. r<?nd «край, грань; щит», крим.- гот. rintsch «гора», дірл. rinde (< кельт. *rendia), дангл. rima «край, кордон, морський берег» (англ. rim «край, обід»), далі з нвн. Rahmen «рама, рамка». — Шелудько 44; ССРЛЯ 12, 588; Holub—Lyer 410; Kluge—Mitzka 580; Klein 1300, 1349. — Див. ще рама'. рантовати, рантувати — див. рунтати. [рантух] «біла, тонка хустка; вид бавовняної тканини; вид суконної спідниці; лантух, велике рядно; великий мішок», [рантушйна] «тс», [рантушеч- ки] «пелюшки» О, рантуховий «з тон- 25

рантьє рапати кої бавовняної тканини», ст. рантухь (1568); — п. rarituch «рантух, велика хустка»; — запозичене, можливо, через польське посередництво, з німецької мови; на українському грунті зазнало семантичного впливу з боку слова лантух; очевидно, слід виходити з н. Regentuch «хустка для дощу», яке складається з іменників Regen «дощ», спорідненого з двн. днн. regan, гот. rign, дангл. regn (англ. rain) «тс», лит. rokti «мрячити», лат. rlgo «зрошую, поливаю», і Tuch «сукно, хустка»; виведення від нвн. Randtuch «край сукна» (Si. wyr. ob- cych 561; Zebrowski Por. ]%z. 1938/4— 5, 64; SW V 476) менш переконливе із семантичного боку. — Шелудько 44; Richhardt 93; Si. wyr. obcych 626; Klu- ge—Mitzka 590; Klein 1297. — Див. ще галстук, іригація. — Пор. лантух. рантьє «особа, що живе на проценти від капіталів, цінних паперів»; — р. рантьє, бр. раниье, п. слц. rentier, ч. rentier, вл. rent(n)ar, болг. м. рентиер, схв. рентиер, слн. rentnik; — запозичення з французької мови; фр. rentier «рантьє» утворене від rente «рента; щорічний доход, прибуток; державні процентні папери». — СІС2 704; ССРЛЯ 12, 588; Kopaliriski 834; Holub—Lyer 417; Dauzat 624. — Див. ще рента. [ранці} «старий, порваний одяг, ганчір'я» Ва; — не зовсім ясне; можливо, пов'язане з [ранте] «лахміття» або з рам'я «руб'я; лахміття»; могло зазнати впливу з боку слова ланці «ганчірки, лахміття». ранчо «(в країнах Латинської Америки) хутір, садиба; (в США) скотарська ферма»; — р. болг. ранчо, п. ч. rancho, слц. гапс, схв. ранч; — запозичення з іспанської мови Мексики; ісп. (мексикан.) rancho «маленька ферма» пов'язане з rancho «загальна їдальня (в армії, флоті); кают-компанія», яке виводиться від фр. ст. ranger «розміщувати в ряд», пов'язаного з rang «ряд». — СІС2 704; Kopaliriski 817; Holub—Lyer 410; РЧДБЕ 610; Klein 1299; Fremd- worterbuch 530. — Див. ще ранг. [рапа1] «ропа»; — запозичення з російської мови; р. рапа (спец.) «вода солоних озер» відповідає укр. ропа (див.). [рапа2] «скеля» Нед; — запозичення з польської мови; п. [rapa (rafa)] «підводний камінь» зводиться до нвн. Riff «риф»; зіставлення з [puna] «вибій, провалля» (Марусенко Досл. з мовозн. 75) необгрунтоване. — Bruckner 452. — Див. ще риф'. [рапавий] «шорсткий, шершавий», [рапйвий] «віспуватий; шорсткий; кострубатий» О, [раповий] «тс.» О, [ра- патий] «шорсткий Нед; кострубатий О», [рапак] «кострубатий пень Нед; кострубата палиця ВеНЗн», [рапанка] «жердина в огорожі» О, [рапачя] «кіл з напівобрубаними гілками, на якому сушать сіно, снопи» О; —■ бр. [рапуха] «віспувата жінка», слц. гарауу «віспуватий»; — результат відпадіння початкового приголосного у слові [храпавий] «шорсткий, жорсткий» (див.). [рапавка] (зоол.) «ропуха, Bufo Laur.», [рапанка, рапуля, . рапуха] «тс.» ВеНЗн; — бр. рапуха; — очевидно, пов'язане з [рапавий] «шорсткий», [храпавий] «тс»; назва зумовлена шорсткістю шкіри ропух. — Див. ще рапавий, храпавий. — Пор. ропуха. [рапавкй] (сорт яблук) Нед; — якщо йдеться про яблука, що мають шорстку поверхню, то можна припустити зв'язок з [рапавий] (nop. n. rapa «картопля з наростами»); можливе також пов'язання з [рапавка] «ропуха» як кальки фр. rainette «ранет» (букв, «ропуха»). — Див. ще рапавий, рапавка. [рапати] «скрипіти, рипіти; квакати ВеУг; крякати О», [рапкати] (про деркача, качку, жабу) «кричати», [рапо- тати] «тс.» О, [рапак] (орн.) «деркач, Crex crex L.», [рапач, рапчак, рапчик Шарл] «тс», [рапкіт] «квакання жаб» О, [рапонйця] «качка, що квакає» ВеУг, [рапорйця] «тс.» тж, [рапша] «ворона» О; — ,слц. rapkat' «тріщати» (про птахів), вл.ігарас «каркати», нл. га- 26

рапіра раптом pas «тс», м. рапав «скрипучий, хрипливий»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до [рбпати] «тріщати», [хряпкати] «кричати» (про деркача). — Schuster- S.ewc 1207. — Пор. рбпати, ряпкати. рапіра «колюча зброя з гнучким клинком»; — р. болг. рапйра, бр. рапіра, п. rapier, ч. слн. гаріг, слц. rapier, гаріг, вл. гаріг, м. рапир, схв. ра- пйр; — через німецьке посередництво (н. Rapier) запозичено з французької мови; фр. гаріеге «рапіра» (ст. espee ra- ріеге «рапіра») загальноприйнятої етимології не має; виводиться від фр. гаре «напилок» (за формою щитка на ефесі). — СІС2 704; Черньїх II 99; Kopaliriski 817; Holub—Lyer 410; Reitsak ZfSl 8/1, 45; Kluge—Mitzka 581; Klein 1301; Dauzat 611; Gamillscheg 749. [рапіти] «шуміти, стукати»; — очевидно, запозичення з румунської мови; рум. гараї «шарудіти, барабанити, тріщати» є звуконаслідувальним утворенням, паралельним до укр. рипіти, [рбпати] «тріщати». — Scheludko 141; DLRM 692; СДЕЛМ 366. рапорт, рапортичка, заст. ле- пбрт, рапортувати «доповідати; [старанно розповідати Me]», заст. лепор- тувати, зарапортуватися; — р. бр. м. рапорт, п. ч. слц. raport, болг. рапорт, схв. рапорт, слн. raport; — через російське посередництво запозичено з французької мови; фр. rapport «рапорт, донесення, повідомлення; принесення назад» пов'язане з дієсловом rapporter «повідомляти; доносити; приносити, привозити назад», утвореним за допомогою префікса ге- (га-) «знову» від дієслова apporter «приносити, привозити», що зводиться до лат. apporto «приношу, привожу», утвореного за допомогою префікса ad- «до-, при-» від дієслова porto «ношу, вожу». — СІС2 704; Черньїх II 99; Фасмер III 443; Преобр. II 183; Смирнов 252; Kopaliriski 817; Holub—Lyer 410; Dauzat 42, 611; Klein 1302. — Див. ще авантюра, порт-, ре-. [рапотати] «трясти; перемішуватися»; — неясне. рапс (бот.) «ріпак, Brassica napus L.»; — p. бр. рапс, п. вл. нл. raps; — запозичення з німецької мови; н. Raps походить від лат. гара «ріпа», rapum «тс; бульба», спорідненого з гр. ра- тгос «ріпа», расрис;, двн. ruoba, raba, лит. горе, псл. repa «тс», укр. ріпа. — СІС2 705; Шелудько 44; ССРЛЯ 12, 592; Fremdworterbuch 531; Kluge— Mitzka 582; Klein 1301; Walde—Hofm. 418. — Див. ще ріпа1. рапсод «мандрівний співець у Стародавній Греції», рапсодія, рапсодйч- ний; — р. бр. болг. рапсод, п. rapsod «співак; рапсодія», ч. слц. слн. rapsod «співак», вл. rapsodia, м. рапсод «співак», схв. рапсод «тс; рапсодія»; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Rhapsode «рапсод», Rhapsodi'e «рапсодія», фр. rhapsode, rhapsodie, англ. rhapsode, rhapsody походять від гр. рацхобос; «рапсод», утвореного з основ слів ршгтсо «зшиваю; складаю, творю», спорідненого з лит. verpti «прясти», лтс verpt «тс», дінд. varpah «хитрість» (власне «уток, піткання»), і фбос; «співак», пов'язаного з сЬ5г| «пісня». — СІС2 705; ССРЛЯ 12,'594; Kopaliriski 817—818; Holub—Lyer 410; Klein 1343; Frisk II 643, 646; Boisacq 836. — Див. ще ода. [рапті] «пазурі» Кур, [рапуз] «кіготь птиці» Ник, [ракапуз, рипоть, раптюк, рапуж, рапуза, драпуз] «тс.» тж; — очевидно, варіанти запозичення з польської мови; п. [гарес] «рука; ратиця», [rabc] «лапа», [гара] «куряча лапа», [гару] «ніжки комахи» виводяться від нвн. Rappe «ворон; скребачка». — SW V 476. раптом, [рапті] «раптом» Нед, [раптовець] (у виразі: р. дощ «злива») Нед, [раптянка] «швидкий і гучний струмок», раптовий «швидкий, наглий», [раптовий] «тс; сильний, бурхливий» Нед, [раптбвний] «раптовий, грубий, насильний» Нед; — р. [рапт] «порив, миттєвість», бр. раптам «раптом»; — 27

раптус раріг запозичення з польської мови; п. гар- tem «раптом, раптово, зненацька, знічев'я; всього-на-всього» є формою ор. в. від заст. rapt «викрадання панночок», яке походить від лат. raptus «викрадання, грабіж», пов'язаного з гаріо «хапаю, зриваю; віднімаю силою, викрадаю», спорідненого з гр. єрє"лто|лт «общипую, пожираю», двн. refsen «карати», ісл. refsa, дангл. refsan «тс», лит. repti «збирати, охоплювати», алб. rjep «витягати, грабувати», дінд. rapas- «фізичний недолік, пошкодження», га- phitah «ушкоджений, хворий». — ІУМ Морфологія 392; Richhardt 93; Фас- мер III 443; Bruckner 454; Walde— Hofm. II 417; Frisk I 553; Boisacq 275; Klein 1301 — 1302. [раптус] «запальна, поривчаста людина, гаряча голова» Куз; — запозичення з польської мови; п. raptus «тс», як і ч. слц. raptus «приступ люті», схв. раптус «раптовий приступ хвилювання при меланхолійному психозі», походить від лат. raptus «захоплений, охоплений», дієприкметника від гаріо «хапаю, зриваю; захоплюю». — Si. wyr. obcych 627. — Див. ще раптом. ftanTyx — див. рептух, рапуття] «мотлох, старий лом, брухт Г; хмиз Нед»; — не зовсім ясне; очевидно, пов'язане з п. rupiecie «мотлох, дрантя», яке зіставляється з [rup- liwy] «дбайливий», [гир] «глист, хробак», ч. roup «глист-гострик». — Пор. рупити. [рапух] (переважно мн. [рапухи, ре'пухи}) «бахур» ВеУг; — неясне; можливо, пов'язане з [ропухатий] «товстий, роздутий». раритет «рідкісна річ»; — р. раритет, бр. рарьітзт, п. rarytet, rarytas, ч. слц. rarita, схв. раритет, слн. гагі- teta; — запозичення з німецької мови; н. Raritat «рідкість» походить від лат. raritas «рідкість; розрідженість, нещільність», пов'язаного з rarus «рідкий, негустий», спорідненим з гр. єрпмос; «пустинний; одинокий», дінд. rte «за винятком, без, крім», лит. irti «розпадатися, розкладатися; руйнуватися», ardyti «розбирати, руйнувати», лтс. Srdit «розпорювати; руйнувати», стел, орити «ділити; руйнувати», псл. redbkt «рідкий». — СІС2 705; ССРЛЯ 12, 594; Si. wyr. obcych 627; Holub—Lyer 410; Fremd- worterbuch 531; Kluge—Mitzka 582; Klein 1302; Walde—Hofm. II 418; Frisk I 557; Fraenkel 15, 187. — Див. ще рідкий, розорити. [раріг] (орн.) «сокіл балабан, Falco cherrug Gray. (Falco laniarius)», [рарог Нед, рарія Шарл] «тс», [рарбжий] «належний соколу балабану»; — п. rardg «сокіл, Falco (gennaia sacer)», ч. raroh «птах з групи соколиних», слц. raroh «кречет», вл. raroh «балабан», схв. [rarov] «різновид орла», можливо, також рарог «омар, Palimurus vulgaris», слн. rarog «тс.» (з схв.); — псл. rarogb; — загальноприйнятої етимології не має; виводилось (Фасмер III 436; Булаховський Вибр. пр. III 244, 258; Львов ЗИРЯ IV 83; Bruckner 454; Мо- szyriski PZJP 130; Holub—Kop. 309; Mikl. EW 271; Meillet Etudes 405; Mat- zenauer LF 16, 168; Trautmann 242; Muhl.—Endz. 496, 498; Walde—Hofm. II 421; Uhlenbeck 248) від основи гагь «вереск, шум» (nop. цсл. рдрт» «звук»; йшлося про шум крил птаха під час польоту або про характерний крик сокола, nop. Ferianc 93—94), утвореної за допомогою суфікса -г- (як darb, рігь) від кореня га- (про шум, вереск), яке пов'язується з р. [рай] «гул, шум, відгук» і зіставляється з лит. rojdti «неспокійно, невчасно кричати» (про півня), rfeti «кричати, лаятися», лтс. гіеЧ «гавкати», rat «лаяти», дісл. ramr «хриплий», remja «ревти», rdmr «голос; каркання», лат. ravus «хриплий», дінд. га- yati «гавкає» (іє. *га- «ричати, кричати, гавкати»); вважається також (Трубачев Зтимология 1965, 64—71; Machek ESJC 508; LiSl III 84) запозиченням з давньоіранської мови, яке зводиться до ір. varagna- «сокіл», пов'язаного з назвою давньоіранського божества ав. Va- rafrrayna-. 28

раса ратан раса' (зоол.; антрополог.), расизм, расист; — р. бр. болг. м. раса, п. ч. слц. вл. нл. rasa, схв. раса, слн. rasa; — запозичення з французької мови; фр. гасе «раса; рід, плем'я; покоління; порода» запозичено з італійської мови; іт. razza «сорт; вид; порода» загальноприйнятої етимології не має; виводиться від лангобардського *raiza «лінія, риска» (двн. reiza «тс») як перекладу лат. linea sanguinis «лінія крові» (Ga- millscheg 742; Diez 265), від ар. ra's «голова, початок, походження» (Kluge— Mitzka 584; Klein 1294), від ч. raz «удар» (Grober ZfRPh 11, 558) та ін. — СІС2 705; Черннх II 100; Фасмер III 444; БСЗ 36, 107; Преобр. II 184; Si. wyr. obcych 626; Holub—Lyer 410; Dauzat 606. [раса2] (вид тканини) Нед; — п. заст. rasa «легка вовняна тканина»; — через польське посередництво запозичено з німецької мови; нвн. Rasch «легка вовняна тканина» є результатом видозміни давніших форм Arras, Arrasch «тс», які походять від французької назви міста Arras. — Bruckner 6; Kluge— Mitzka 583; Paul DWb 467. [распаратйть] «спасти на думку, забагнутися, заманутися» Л; — неясне. распря (заст.) «розбрат, чвари, суперечка, сварка» Нед, [распра] «тс.» Нед; — р. распря; — запозичення з церковнослов'янської мови; цсл. стел. рдспьріа, як і болг. разпра, м. распра, схв. распра «тс», зводиться до псл. *orzpbrja, пов'язаного з дієсловом *orz- perti (s^) «розсваритися, вступити в боротьбу», утвореним за допомогою префікса *orz- «роз-» від дієслова *рег- ti «перти; бити». — Фасмер III 444; КЗСРЯ 383—384. — Див. ще перти3, роз-. — Пор. пря. [расть] (у виразі: [р. волосся] «заріст волосся») Нед; — очевидно, видозмінене запозичення зі словацької мови; слц. rast «ріст», rast' «рости» відповідають укр. рости (див.). рата (заст.) «строк платежу; частина платежу на даний строк»; — п. вл. rata «частина платежу», ч. слц. rata, болг. м. рата, схв. рата «тс»; — запозичено, можливо, через польське посередництво з латинської мови; лат. rata «частина (встановлена)» пов'язане з га- tus «розрахований, певний, постійний», дієприкметником від геог «вважаю, думаю», спорідненим з лит. reti «складати в порядок, класти шарами», двн. redea (radja) «рахунок, мова, розповідь». — Si. wyr. obcych 627; Holub—Lyer 410; РЧДБЕ 610—611; Walde—Hofm. II 419, 420, 429; Klein 1303; Pokorny 55— 59. — Пор. раціон, рація1. [рата2] «прилад для провіювання зерна» Л; — неясне; можливо, пов'язане з [райтак] «решето» (nop.). ратай (заст.) «орач, плугатар», [ра- таєнко] (зменш, від ратай) Нед, [ра- тайство] «землеробство, хліборобство» Куз, [ратайствувати] Нед, оратай «ратай»; — р. болг. ратай, бр. ратай, др. ратай, п. ч. слц. нл. rataj, вл. ratar, полаб. ratoj, м. рата], pamej, схв. ратай, ратар, слн. rataj, стел. рдтди; — псл. *ortajb, утворене за допомогою суфікса -taj- від *orti «орати», спорідненого з лит. artojas «плугатар, орач, землероб», arti «орати», прус, аг- toys «орач», лат. arator, rp. aporfjp «тс». — Фасмер III 447; КЗСРЯ 386; Младенов 557; Bruckner 454; Rudnicki Prasi. II 117; Machek ESJC 509; Holub—Kop. 310; Schuster-Sewc 1207— 1208; Olesch 865; Младенов 557; Traut- mann 13; Fraenkel 17; Miihl.—Endz. I 141; Walde—Hofm. I 62, 69; Frisk I 147; Boisacq 80. — Див. ще орати'. — Пор. рало. [ратан1] (знев.) «крикун» Л; — очевидно, акаюча форма, пов'язана з іменником рот (первісне значення «ротатий чоловік, горлач»). — Див. ще рот. [ратан2] (іхт.) «бичок-горлач, Neo- gobius ratan Nord.» Нед; — запозичення з російської мови; — р. [ратан], ротан «тс.» є похідним від іменника рот; назва зумовлена відносно великим розміром голови і рота цієї риби; nop. горлач «тс». — Див. ще рот. 29

ратанія ратище ратанія (бот.) «субтропічна рослина з родини бобових, Krameria»; — p. болг. ратания, бр. ратанія, ч. rata- nhia; — запозичене через іспанське посередництво (ісп. ratania) з мови ке- чуа. — СІС2 705; ССРЛЯ 12, 1019; Klein 1343. [ратафія] (заст.) «вид лікеру», \та- фія\ «тс.» Нед; — р. ратафия, п. ratafia, ч. ratafija; — запозичено, можливо, через російське і німецьке посередництво (н. Ratafia) з французької мови; фр. ratafia (tafia) походить з креольської форми, утвореної з латинської сполуки rata fiat «хай буде твердо встановлена угода», що складається з лат. rata «встановлена, незмінна», пов'язаного з геог «вважаю», і fiat «хай буде зроблено», 3 ос. одн. теп. ч. умовного способу від По, fieri «робитися, ставати, виникати», пов'язаного з fui «я був», futurus «майбутній, наступний», спорідненими з лит. ст. bit(i) «він був», лтс. biju «я був», стел, ви «ти, він був би», псл. byti, укр. бути. — ССРЛЯ 12, 1019; Kopaliriski 818; Si. wyr. ob- cych 627; Klein 156, 588, 1303; Fremd- worterbuch 532; Dauzat 612, 697; Wal- de—Hofm. I 504—505. — Див. ще бути1, рата1. — Пор. футуризм. [рательний] «працьовитий, старанний, ретельний, дбайливий» Нед; — очевидно, результат контамінації слів ретельний і [старательний]. — Див. ще старати. [рати] «рити, копати» Нед; — очевидно, результат контамінації слів рити і орати. — Див. ще орати', рити1. ратин «вовняна тканина з коротким, закрученим ворсом», ратинувальний, ратинувати; — р. болг. ратин, бр. рацін, п. ratyna, ч. слц. ratine, схв. ратинйрати, слн. ratine; — запозичення з французької мови; фр. ratine (у XIII ст. і rastin) етимологічно неясне. — СІС2 705; ССРЛЯ 12, 1019; Si. wyr. obcych 627; Holub—Lyer 410; Dauzat 612; Gamillscheg 751. ратйти — див. рать. ратифікація «затвердження верховним органом влади міжнародного договору», ратифікувати; — р. болг. ратификация, бр. ратьіфікацьія, п. ratyfikacja, ч. ratifikace, слц. ratifikacia, вл. нл. ratifikacija, м. схв. ратифика- ци']а, слн. ratifikacija; — запозичення із західноєвропейських мов; н. Ratifika- tion, фр. англ. ratification походять від слат. ratificatio «санкціонування», утвореного з основ лат. ratus «розрахований, затверджений, певний, постійний», дієприкметника від геог «вважаю, думаю», і facere «робити, складати, дозволяти». — СІС2 705; Фас- мер III 447; ССРЛЯ 12, 1020; Kopaliriski 819; Holub—Lyer 410; Klein 1304; Dauzat 612. — Див. ще електрифікація, рата'. ратиця «парне копито», [ратка] «тс.» Нед, [ратичний] Нед; — п. гасіса «ратиця», ч. [rat', ratice], слц. ratica «тс»; — псл. ratb, ratica; — очевидно, споріднене з лит. uz-reteti «тверднути», retys «шрам», лтс. retet «гоячись заростати», reta «шрам»; у такому разі первісно означало «твердий наріст на нозі»; менш переконливе зіставлення (Ильинский РФВ 74/3, 125—126) з лит. rakti «колоти, колупати, копати, рити», лтс. rakt «тс; шкрябати», дінд. rknah «обскубаний», rksarah «вістря, колючка». — Machek ESJC 509. — Пор. рак1, ракотиця. ратище «держак списа, спис [держак вил НикНикЕЛ]», [ратовйще] «тс», [ратюга] (збільшувальна форма); — р. ратовйще (заст.) «ратище, на яке насаджується наконечник (списа, рогатини)», др. ратище «спис», п. ratyszcze «спис» (з укр. ?), ч. ст. ratis- te «держак списа, алебарди», мор. [га- tisko] «граблисько», [racisko] «держак вил», слн. ratisce «держак списа, кісся, топорище», цсл. рлтиште, рдтовиште; — загальноприйнятої етимології не має; можливо, є віддієслівним утворенням від псл. *ortiti > *ratiti (nop. др. ратйти ся «ворогувати»), утвореного від *ortb «битва»; деякими дослідника- 30

ратіш рафа ми (Тогр 347; Holthausen AeWb. 262; Kluge—Mitzka 617) вважається спорідненим з дісл. гб&а «прут, жердина, ціпок», дангл. rod, двн. ruota «жердина», лат. retae «дерева в річці», ratis «пліт»; виведення від гіпотетичного псл. *ratb «металева^ частина списа, вістря» (Ма- chek ESJC 509) недостатньо обгрунтоване. — Фасмер III 448; Преобр. II 185. — Див. ще рать. [ратіш] «ратище, спис, піка» Нед, [ратішник] «носій списа, піки» Нед, [ратішйстий] «списоподібний» Нед; — неясне; можливо, результат скорочення запозиченого ч. ratiste «ратище». — Пор. ратище. [ратота] «яєчня» ДзАтл І; — запозичення з угорської мови; уг. ratotta «яєчня» є результатом видозміни форми rantotta «тс», пов'язаної з дієсловом rantani (< ratani) «пекти, смажити», яке загальноприйнятої етимології не має (зіставляється з манс. rauti «викидати, розсипати», хант. raw- «розмішувати» та ін.). — Дзендзелівський УЛГ 60; MNTESz III 345—346; Barczi 253. ратуша «орган міського самоуправління; будинок, де він розміщений» СУМ, Нед, [ратуш] «тс», [ратушних] (лайлива назва п'яниці, який не пропускає жодної нагоди, щоб напитися) Нед, ст. ратуш (1518), ратуша (1569); — р. бр. ратуша, п. ratusz, слц. ratuz., болг. ратхауз, слн. гб- tovz; — запозичено через польське посередництво з середньоверхньонімецької мови; свн. rathus «ратуша» утворено з іменників rat «рада» і hus «будинок». — СІС2 705; Шелудько 43; Rich- hardt 94; Фасмер III 448; Огиенко РФВ 66, 367; Bruckner 454; Mikl. EW 273; Reitsak ZfSI 7/1, 42. — Див. ще рада, хижа. рать «військо», ратник, [ратйти] «гудити, ганити, лаяти» Нед, ратува- ти; — р. рать «військо; війна», бр. раць «тс», др. рать «рать; війна; напад; бій; незгода; боротьба; ворожнеча», болг. рат «війна; військо, рать», м. рат «війна», схв. рат «тс», стел. рать «війна; бій»; — псл. ratb (<*ortb), пов'язане чергуванням голосних з *ertb; — споріднене з лте errueties «сердитися», двн. ernust «боротьба, серйозність», гр. єрк; «суперечка, змагання», єрі£со «сперечаюся, змагаюся», ав. aratis «енергія», дінд. ftih (rti'h) «напад», sam-aranam «боротьба»; припущення про зв'язок з ав. гапа «борець», дінд. ranah «боротьба» і псл. гапа (Младенов 557; РФВ 65, 369; Skok III 112) викликає сумнів.— Фасмер III 448; Черньїх II 100; КЗСРЯ 386; Меіі- let Etudes 286; Rudnicki Prasi II 106; Otr^bski Idg. Forsch. 201; Persson Beitr. Ц 636; Mayrhofer I 123. раунд (у "боксі) «час, протягом якого відбувається бій»; — р. бр. болг. раунд, п. runda, слн. runda; — запозичення з англійської мови; англ. round «раунд; круглий; коло; коловий рух» походить від фр. rond, фр. ст. reont, яке зводиться до нар.-лат. *retondus, що виникло з лат. rotundus «круглий, замкнутий». — СІС2 706; ССРЛЯ 12, 1026; Kopaliriski 854; Klein 1359; Dau- zat 637. — Див. ще рондо, ротонда'. раут «урочистий званий вечір; прийом»; — р. бр. раут, п. raut, ч. слц. rout, схв. раут; — запозичення з англійської мови; англ. rout «раут; гулянка, буйне, бешкетливе зборище» походить від фр. ст. route (< rote) «купа, натовп, компанія», яке зводиться до нар.-лат. rupta «роз'єднана (розбита) група», пов'язаного з лат. rumpo «рву, розбиваю», спорідненим з лит. ruopti «колупати, довбати», псл. гира «яма», укр. [рупа] «тс». — СІС2 706; ССРЛЯ 12, 1057; Kopaliriski 819; Но- lub—Lyer 410; Klein 1360; Walde-Hofm. II 451. — Див. ще рупа. — Пор. корупція, рутина. раф — див. рйхва. рафа «спеціальні грати для риби у водоспусках і водозливах; [годівничка, ясла; терлиця, чесалка, залізний гребінь для льону, коноплі Нед]», [ряфа] «чесалка» Нед, [рахвачка] «чесалка 31

Рафаїл рахман (для льону, коноплі)» ВеБ, [рафати] «чесати (льон, коноплю)» Нед, [ряфа- ти] «тс.» Нед; — п. rafa «терлиця; грохот, решето»; — через польське посередництво запозичено з німецької мови; нвн. Raufe «годівничка, ясла», пов'язане з дієсловом raufen «рвати, шарпати», спорідненим з дангл. гіерап (англ. гір) «рвати, смикати», гот. raup- jan «вискубувати, висмикувати». — Ше- лудько 44; Richhardt 93; Kluge—Mitzka 586; Klein 1350. Рафаїл (чоловіче ім'я), ст. Рафа- иль «(Д(у)х-ь Б(о)жій], л-Ькарство Б(о)- жеє» (1627); — р. болг. Рафайл, бр. Рафаїл, п. Rafai, ч. слц. Rafael, м. Ра- фаил, схв. Рафщло, слн. Rafael; — запозичення з грецької мови; гр. РокрапЛ походить від гебр. R*pha'5l, утвореного з основ дієслова rapha «він зцілив», спорідненого з сир. repha «він вилікував», ар. rafa'a «штопав, латав, лагодив», ефіоп, rafaa «шив, зшивав, латав» та іменника 'el «бог, ідол, кумир». — Вл. імена 82; Беринда 229; Петровский 187; Спр. личн. имен 449; Илчев 422; Constantinescu 138; Klein 505, 1301. рафінувати, рафінад, рафінадник, рафіне'р, рафінувальник, рафінерний, рафінований, рафінувальний; — р. рафинйровать, бр. рафінаваць, п. rafi- nowac, ч. rafinovati, слц. rafinovat', вл. rafinacija, rafinada, болг. рафинирам, м. рафинйра, схв. рафиновати, слн. rafinirati; — запозичення з французької мови; фр. raffiner «очищати» утворене за допомогою префікса ге- від affiner «очищати; товкти на порошок», що складається з прийменника af, який походить від лат. ad «при, за, до», та прикметника fin «тонкий, дрібний», пов'язаного з лат. finis «межа, границя, рубіж». — СІС2 706; Черньїх II 100; Kopaliriski 815; Holub—Lyer 409; Klein 1317; Dauzat 15, 607.— Див. ще авантюра, ре-, фінал. fi^Ka — див. рака, рахатися] «рушати Г; зніматися з місця Me», [ряхатися] «збиратися, рушати», [рехатися] «збиратися» Корз, [вйряхуватися] «вибратися» Я, Ва; — р. [срохнуть] «сполохати», рехнуться «збожеволіти», [ряхнуться] «тс; рушити; зійти з місця»; — не зовсім ясне; можливо, пов'язане з рішити або з [рє- хий] «швидкий, прудкий, моторний». — Фасмер—Трубачев III 477; Меркулова Зтимология 1986—1987, 148. рахат-лукум; — р. бр. рахат-лукум, п. rachatiukum, rachatiokum, ч. rahat-lukum, rahat, слц. rahat, болг. ра- хйт-локум, м. локум, схв. рахат- лук; — запозичення з турецької мови; тур. rahat-lokum походить від ар. rahat- al-hulqum «рахат-лукум», букв, «заспокоєння, втіха для горла». — СІС2 706; Фасмер III 449; Радлов III 751; Kopaliriski 813; Holub—Lyer 409; Korsch AfSlPh 9, 663; Lokotsch 134—135; Mikl. TE1 2, 145. рахва, рахда — див. рака. рахіт (хвороба), рахітизм, рахітик, рахітник, рахітичний; — р. болг. рахйт, бр. рахіт, п. rachityzm, ч. rachitis, слц. rachitida, м. рахйтис, схв. рахйтис, слн. rahitis; — запозичення з новолатинської мови; нлат. rachitis походить від гр. рахітпс «хребетний», утвореного від р&хіе «хребет», пов'язаного з р&хос, «терновий чагарник», спорідненим з дірл. fracc «голка», лит. razas «молодий пагін, сухий паросток; соломина, стерня», razis «стерня». — СІС2 706; ССРЛЯ 12, 1029; Kopaliriski 813; РЧДБЕ 611; Holub—Lyer 409; Klein 1294; Frisk II 647; Boisacq 837. [рахкати] «квакати, кумкати», [рахкотіти] «тс.» О, [рахавка] (зоол.) «древесниця, зелена жабка, Hyla arbo- rea L.» Нед, [рахкавка] «тс»; — п. rachac «хрюкати; квакати»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до [рййкати] «квакати». рахман (заст.) «мешканець міфічної місцевості, праведний християнин; бідний, жебрак», [рахманйн Нед, рах- мйн О] «тс», рахманний «спокійний, смирний' [разсудливий, похмурий, смутний Нед]», [рохман(н)ий] «породистий, 32

рахомотє рацея великий» Куриленко, [Рахмйнський великдень] «двадцять п'ятий день після Великодня» Нед; — р. рахманний «рахманний», бр. рахмани «тс», др. рахмане «брахмани» (Фасмер III 449), врахмане «тс.» (Соболевский РФВ 64, 175), п. rachman, ст. rochmanny (з укр.); — запозичення з грецької мови; гр. ppdxMctvoi «брахмани», Ppaxyavec, «тс.» походять від дінд. brahman «брахман»; грецькі форми (без початкового приголосного з XIV ст.) набули поширення на Русі завдяки сказанню про Александра або про ходіння Зосими; необхідне доповнення цієї гіпотези врахуванням впливу з боку тюркських мов (Прохоров ЗИРЯ V 94—103) або арабської (ар. rahman, того ж походження) через татарську (Попов Ист. лекс. 23—24); виведення з турецької мови (Mikl. TE1 II 145; EW 272; Bruckner 459) або безпосередньо з арабської (Кобилянський Гуц. гов. 85; Макаруш- ка 12) необгрунтоване. — Фасмер III 449—450; Преобр. II 186; Vasmer ZfSlPh 20, 464; Slawski JP 39/5, 382; Korsch AfSlPh 9, 663. [рахомотє] «мотлох, лахміття» Лекс- Пол; — очевидно, результат видозміни форми лахміття, можливо, зумовлений впливом слова рам'я «тс». — Див. ще лахи. [рахбтє] «хмиз, гілля дерева» Нед; — неясне; можливо, пов'язане з ч. га- chota «щось старе, розвалене (будинок, віз)», rachotina, слц. rachotina «тс». [рахта] «другий день храмового свята»; — неясне. [рахтувати] «міркувати, розраховувати»; — результат контамінації слів рахувати і рихтувати (див.). рахувати «лічити», [рехувйти] «тс.» ВеБ, [рахубитися] «вести рахунок, записувати в рахунок» Нед, [ра- хівля] «рахунок» О, рахівник, рахівництво, рахівниця, рахуба, [рахуб- ник] «боргова книга, рахункова книга» Нед, рахунок, рахівничий, [раховнй- чий] «рахівничий» Нед, [рахубистий] «кмітливий, хитрий» Чаб, [раховйтий] «розумний, розсудливий, обачний, діловий» Нед, врахувати «взяти до уваги; зарахувати, включити», [неврахований] «незчисленний, незліченний», обрахунок, перерахунок, підрахунок, [порахубитися] «порахуватися», порахунок, прорахуватися «помилитися», прорахунок, розраховувати (на щось) «сподіватися», розраховувач, розрахунок, урахувати, ст. рахунокь (1507), пораховати (1579); — р. [раховать] «рахувати; обговорювати, обмірковувати», бр. [рахаваць], п. rachowac «лічити, рахувати, розраховувати», слц. га- chunok «рахунок», нл. rachnowas; — запозичено через польське посередництво з середньоверхньонімецької мови; свн. rechen (rechnen, rechenen) «рахувати, лічити», двн. rehhanon «тс.» споріднене з гот. rahnjan, снн. rekenen, дфриз. rekenia, дангл. (ge)recenian «пояснювати, розповідати, оплачувати» (англ. reckon «рахувати»), гесеп (гісеп) «готовий, швидкий, прудкий», дірл. геп (<*regn) «п'ядь», гр. apyi-irovc, «швидконогий», дінд. rjuh «прямий»; пов'язання з ряд, р. суразньїй (Jokl AfSlPh 28, 6) недостатньо обгрунтоване. — Шелудько 44; Richhardt 93; Фасмер III 450; Потебня РФВ І 263; Si. wyr. ob- cych 620; Bodnarowska Por. j^z. 1957/8, 370; Bruckner 451; Олтяну Romanoslavica I 90; Grappin Slavia 12/2—3, 257—271; Mikl. EW 272; Kluge—Mitzka 588; Klein 1311. [рацавий] «шершавий, шорсткий»; — не зовсім ясне; в якийсь спосіб пов'язане з [рапавий] «тс», як [рйцавка] з [рапавка] (nop.). [рацавка] «ропуха» ВеЗн; — не зовсім ясне; пов'язане в якийсь спосіб з [рапавка] «тс», як [рацавий] з [рапавий] (nop.). рацея (заст.) «довге повчальне розумування», [рація] «розмова О; привітальна промова», [раціювати] «гуто- рити, балакати» О; — р. рацея, бр. заст. рацзя; — запозичення з польської мови; п. oracja «промова» походить від лат. oratio «тс». — Фасмер III 450; 33

раціон рачити ССРЛЯ 12, 1031; Зелений РФВ 54, 116. — Див. ще орація. раціон «норма харчових продуктів або фуражу»; — р. рацидн, бр. раци- ен, п. racja, схв. рацща «порція, певна міра денного раціону для коней у військах»; — запозичено через німецьке посередництво (н. Ration) з латинської мови; лат. ratio (-onis) «рахунок; облік; міркування; розум; підстава» споріднене з гот. гаріо «число, рахунок», дфриз. rethe «звіт, мова», дангл. гедіа, двн. га- dja, redea «тс», лит. reti «класти в порядку, класти шарами». — СІС2 706; ССРЛЯ 12, 1031; Смирнов 253; S1. wyr. obcych 620; Bruckner 451; Wal- de—Hofm. II 419—420, 429. — Пор. рата1, рація1, резон. раціональний, раціоналізатор, раціоналізаторство, раціоналізація, раціоналізм, раціоналізувати; — р. рациональньїй, бр. рациянйльни, п. вл. racjonalny, ч. гасіопаїпї, слц. гасіо- nalny, болг. м. рационйлен, схв. рацио- налан, слн. racionalen; — запозичення з латинської мови; лат. rationalis «розумний; умоглядний» походить від ratio (-onis) «рахунок; мислення, міркування; розум; сенс». — СІС2 706; ССРЛЯ 12, 1034; Фасмер III 450; Kopaliriski 813—814; Bruckner 451; Holub—Lyer 408. — Див. ще раціон, рація'. рація' «смисл, резон, вигода»; — бр. рйция «тс», п. racja «рація; привід», схв. рацио «рахунок; обережність, передбачливість; міркування, мислення, розум; правило; причина, підстава»; — запозичено, можливо, через польське посередництво з латинської мови; лат. ratio «рахунок; мислення; міркування; розум; сенс, підстава» пов'язане з reor (ratus sum, reri) «вважаю, думаю, гадаю», спорідненим з гот. гаріо «число, кількість», дфриз. rethe «звіт, мова», днн. redja, двн. radja, redea «тс». — Si wyr. obcych 620; Bruckner 451; Holub—Lyer 408; Wal- de—Hofm. II 419, 429. — Пор. рата', ратифікація, раціон, раціональний, резон. рація2 «переносна радіостанція»; — р. болг. рйция, бр. рйция; — складно- скорочене утворення з першого і останнього складів слова радіостанція. — СІС2 706; Черньїх II 100; Фасмер III 450. — Див. ще радіо, станція. [рачйнець] (бот.) «ракові шийки, гірчак зміїний, Polygonum bistorta» Нед, [рйчки] «тс; спориш, гірчак, дере- сен болотяний, Polygonum amphibium L. Нед; валеріана лікарська, Valeriana officinalis L. Cm», [рачок] «гірчак зміїний»; — бр. [рачьікі] «гірчак зміїний»; — назви пов'язані з рак; назва гірчака зміїного, очевидно, пояснюється тим, що він має червоно-бурі кореневища з численними рубцями. — Меркулова Очерки 42—43. — Див. ще рак'. рачити (заст.) «прихильно ставитися; зволити; бажати; [приймати в себе, частувати, пригощати Нед]»; — р. заст. рачить «дбати, пильнувати, бути старанним», бр. [рйчиць] «бажати», др. рачити «любити; турбуватися, бажати; зволити; бути спроможним; зробити ласку», п. raczyc «зволити; пригощати, частувати», ч. raciti «зволити», слц. racit' «тс», болг. рача «бажати», схв. рачити, слн. raciti «тс», стел, рдчити «бажати; бути прихильним»; — псл. raciti, пов'язане чергуванням голосних з *rekti «говорити»; на думку деяких дослідників (Machek ESJC 504; Holub—Lyer 408), псл. raciti зводиться до іє. *rak- «бажати», глухого варіанта іє. *rag-, від якого походять днн. rokian «турбуватися», дісл. rakja, двн. ruohhen «тс», ruohha «турбота», нвн. geruhen «зволити»; думка про запозичення псл. raciti з германських мов (Mikkola Beriihr. 156) необгрунтована; припущення про походження з *ark-, яке нібито є варіантом до *alk- (Потебня РФВ 1, 83; Преобр. II 187), викликає сумнів; останнім часом висунуто припущення (Трубачев ZfSl 3/5, 675—676) про зв'язок з лте efka «мужність; енергія», erceties «бушувати». — Фасмер III 450—451; Bruckner 451 — 34

рачій рвати 452; Младенов 558; РФВ 63, 315. — Див. ще ректи. [рачій] «скоріше, точніше, краще»; — п. raczej «тс»; — пов'язується з рачити (Bruckner 451—452); характер зв'язку неясний; скоріше може бути витлумачене як *радшій «радше», пов'язане з радий (nop. п. ст. radszej — raczej, нл. razej «краще, охочіше»). [рашівець] «дрібний галантерейник» Кур; — неясне; можливо, пов'язане з назвою старовинної фабричної тканини [раса], п. rasa, rasza. [рашка] «частина прядки, рамка із зубцями, в якій крутиться катушка і через яку накручується на катушку спрядена нитка» Me; — очевидно, як і схв. рашак «мотовило для пр